Слава ЗСУ!

Якщо є що сказати, думка, якою хочеться поділитись – напишіть її, будь ласка, в комментарі. Це для мене дуже важливо, як пожива для розуму.

Я прохати зрозуміти правильно - буду вдячний будь-якому донату, в певному сенсі це для мене зараз - питання виживання. Причому, не хочу нагнітати фарб - але буквально)

Всього найкращого і приємного читання

Маніфест номер два - про Бога сучасності: він вмер, він жив, він ніколи не вмирав

Певний, багато з вас чули відому фразу - Бог - вмер. Якщо ви не знаєте, то вона належить відомому і в певному сенсі, на мою думку, велетному філософу Фрідріху Ніцше. Пам’ятаю, що коли я був дитиною, мене ця фраза обурила - як якийсь філософ, ким би він не був, але ж він - лише людина, сміє так казати про Бога, про християнського Бога, якщо казати точніше. Лише з віком я зрозумів, що мав на увазі Ніцше, ні, не так - лише з віком я виработав для себе трактовку його слів - він мав на увазі, що старі християнські цінності відмирають, що вони – вже, по більшій мірі, труп, що всі ті речі, ідеї, думки, погляди, тези і аксіоми, на яких стояв світ середньовічної Європи - вже просто-напросто не працюють. Але навіть тоді, коли я випрацював цю трактовку, я не зрозумів повністю весь масштаб проблеми, про яку казав Ніцше, точніше - проблеми того, як я трактував ці слова. Стовідсотково, що для вас не будуть новими слова, що зараз честь і гідність не значать нічого, людське добро - не значить нічого, людина - не значить нічого, бо раніше вона була в центрі мироздання, а тепер вона - не більше, аніж гвинтик в величезній промисловій машині, яка вижимає з тебе усі соки, використовує і потім викида на сміття як брухт, як стару, потерту, діряву і зломану річ, до якої абсолютно нікому немає діла. Довгий час я не пов’язував це явище, як я його називаю зараз - сверхматеріалістичності сьогодення, поверховості сьогодення, бездуховності сьогодення і тим, що Бог вмер. Тепер я чітко розумію, що ці дві речі - нерозривно і непреривно пов’язані. Це і дві сторони однієї медалі, це і причинно-наслідковий зв’язок, це і певного роду невідворотній фатум, який завжди так чи інакше бере своє. 

Хочу побалакати про якість життя, трішки пізніше я поясню і, сподіваюсь, ви зрозумієте, чому це так важливо. Що раніше, в християнську епоху, і не тільки в неї, а взагалі - в епоху, коли релігія відігравала основне значення, означало - якісне життя, жити якісно, жити добре? В першу чергу, малось на увазі - духовне життя. В силу певних зовнішніх обставин, на яких я, мабуть, не буду особливо зупинятись в цьому маніфесті, людина в першу чергу концентрувалась на своєму внутрішньому житті. Так як рівень розвитку технологій не дозволяв справляти значний вплив на оточуючий світ, людина в першу намагалися займатись внутрішнім розвитком - розвивати в собі певні моральні чесноти - стійкість духу, милосердя, певного роду кмітливість, аби швидко орієнтуватись в небезпечних або негативних умовах оточуючого середовища, яких тоді, в певному сенсі, було набагато більше - війна, голод, епідемії, просто хвороби, які зараз можна вилікувати за простий тижневий курс антибіотиків, а тоді вони могли забирати кожного третього чи четвертого. Життя в фізичному плані було набагато, як на мене, набагато суровіше і навіть жорстокіше, аніж зараз, і тому, аби справитись з усіма цима викликами, людина мусила наростити на собі, точніше - в собі, міцну психічну броню, виробити глибоку чи відносно глибоку життєву філософську позицію, аби мати змогу просто-напросто не зійти з розуму від всієї цієї череди життєвих випробовувань. Я би сказав так, - що ті проблеми, які у багатьох сучасних людей викличуть так звані срані “колосальні моральні страждання”, вибух соплей, сльоз і обідки на оточуючих, раніше минули би в більшій мірі непоміченими, це би навіть не царапнуло психіку давнішніх людей, не завдало би їм і близько такої психологічної шкоди, як зараз. І це зовсім не тому, що давнішні люди були якимось психологічно тупими чи недоразвитими, а зовсім навпаки. Ви ж не будете казати за людину, яку можно дубасити півгодини і їй толком нічого і не буде, що вона фізично недорозвинута, ні! Тут все навпаки - ту людину, якій навіть звичайний ляпас може зламати лице, ви назовете фізично слабкою і,в певному сенсі, - недорозвинутою, а точніше – слабко фізично розвинутою. Так само і тут - в психічному плані давнішні люди, люди древності і так далі були просто гігантами у порівнянні з нами. І все це завдяки тому, що вони, в першу чергу, займались внутрішнім розвитком, хоча і під пресом зовнішніх обставин, що також має вагу і про що я уточню пізніше. Духовні цінності, такі як - честь, гідність, милосердя, любов до ближнього свого, сила характеру, правдивість і так далі дійсно мали вагу і дійсно мали значення.