Слава ЗСУ!

Цього разу Антон був на зустрічі першим, Джордж підійшов хвилин за десять та простягнув руку для привітання. Але замість того, щоб її потиснути, Антон витягнув з кишені револьвер, націлив його на завмерлого перед ним із простягнутою рукою чоловіка та вистрілив, примусивши серце Джорджа припинити битися на віки вічні. Потім Антон підніс цівку до скроні, заплющив очі та вибив собі мізки. Справа була зроблена.

Глава 9

Промені полудневого сонця падали у незашторені вікна, освітлюючи кімнату Костянтина, молодого чоловіка років двадцяти від роду. Власник кімнати солодко спав, згорнувшись калачиком на дивані. Раптом за вікном пролунав автомобільний гудок. Він прозвучав гучно та настирливо кілка разів поспіль, сповіщаючи мешканців навколишніх будинків, зо підвезли мінеральну воду. Гудок розбудив Костянтина.

«Блядь, знову не виспався», – роздратованим голосом сказав, ні до кого не звертаючись, Кость. Із цієї сумної фрази щоденно починався ранок цієї людини. День, про який йде мова, не був виключенням.

Піднявшись із ліжка, Костянтин викотив з-під нього гантелі та зробив зарядку. Потім він натягнув штани, шкарпетки, майку та сорочку. Кость завжди носив під сорочкою майку – це було наслідком поваги до традицій давнини. Накинувши куртку, протерши очі, всунув у зуби сигарету марки «Classic» та підпаливши її, Костянтин підхопив дві десятилітрові баклажки та вийшов з дому. Традиційний суботній ранок – встати з ліжка, зробити зарядку, спуститися сходами, пройти декілька метрів, набрати води, заплатити гроші, повернутися. Щотижня одне й тем саме, хоч би раз виспатися. Можна, звісно, не купувати воду, сходити до джерела та набрати її безкоштовно. Можна сходити до крамниці у зручний час, купити води там чи знехтувати здоров’ям та пити з-під крану. Але гудок автомобілю пробуджує від сну, і більше заснути не вдається, такі вже особливості організму. Сьогодні – гудок, завтра – будильник, післязавтра – сусідський пес… Щодня щось стає на заваді сну.

Занурення у хмурні роздуми про те, якими ж бадьорими та свіжими виглядали обличчя торговців водою, із якими блаженними посмішками прислухалися вони до звуків блатної музики, яка лунала із радіоприймача, наскільки привітно спілкувалися вони із покупцями… Яєчня із ковбасою, томатний сік, кава, грінки, дратівливі промені сонця у вікно… Кімната, комп’ютер увімкнений, пісня Марка Болана «Get It On», процес вдягання, комп’ютер вимкнений. Вийшов з кімнати, вийшов з квартири, ключ у замок, повернути за годинниковою стрілкою, по сходах униз до двору.

У дворі Костянтин запалив іще одну сигарету, похмуро привітався із бабцями на лавочці, дещо більш бадьоро привітався із зустрічною кішкою та пішов у напрямку зупинки.

На зупинці було людно, тролейбусі, що щойно під’їхав, ще більш людно – ефект масовки та замкненого простору. Люди за давньою харківською звичкою дивилися один на одного вовками. Тож фраза знаменитого музиканта Миколи Кепелова «Людина людині – вовк» видає його харківське походження.

Кость похмуро переминався із ноги на ногу і думав про те, який же він все ж таки нещасний та обділений долею, і це призвело до доволі плачевних наслідків. Він наступи в на ногу одному із пасажирів.

– Ти що, не з тієї ноги встав? – ображено спитав постраждалий чоловік.

Ця цілком культурна фраза сповнила гнівом хвору душу Костянтина. Транспорт як раз підходив до зупинки, і наш герой не витримав. Він без попередження зарядив вищезгаданому чоловікові кулаком по носу, причому, схоже, настільки сильно, що справа завершилась переломом. Скоївши цей хуліганський вчинок, Кость вискочив із автобусу да дав драла у напрямку дворів.