Слава ЗСУ!

Навіть погодившись зі мною, що історія перевтілення бродячого актора на тихого старика-городника представляє собою значний інтерес для дослідника життя, і вже тим більше, якщо ви з цим не згодні, ви, не являючись, сподіваюсь, повними пофігістами, а являючись навпаки шукачами або, більш того, дослідниками життя, не можете не поцікавитися, що ж я у цього старигана забув. Чим так зацікавив цей екс-аферист громадянина Поліграфа, не своїми ж маразматичними байками про минуле. Звісно, ні, тим більше був дід Никифор істотою цілком розсудливою. Принаймні, ніяких ознак не те що маразму, а хоча б склерозу, у нього не спостерігалося. І людиною він був вельми цікавою та суспільно корисною.

У суспільстві що найголовніше? Мистецтво! Його розвитку Старий і сприяв. Просто-таки закоханий у рок-н-ролл, Никифор Федорович купив необхідну апаратуру та влаштував у своєму домі студію, на якій мали змогу безкоштовно репетирувати та записуватися молоді харківські гурти. Тут можна було побачити багато самобутніх творців нової музики. Звісно, усі харківські музиканти, навіть проводячи у Старого години по дві на тиждень, у його будинку не помістилися б. Тому старий меломан проводив відбір та пускав до себе тільки кращих. Смак у нього був, варто відзначити, непоганим.

Дім Старого був чи не єдиним, принаймні, одним із небагатьох таких місць у нашому місті. Не рідкість, що пенсіонери заробляють собі на своє жалюгідне існування, створюючи у себе вдома умови для репетицій. Я бував у подібних місцях, зокрема на репетиції видатного дез-гурту «Ancestral Damnation». Але будиночок, у якому репетирували ADські музики, не йде ні у яке порівняння із чудовою студією, обладнаною дідом Никифором. Тут, по-перше, значно просторіше (на ADській репетиції я ледь помістився між стіною та барабанною установкою, за якою розташувався легендарний Бабуїн; приємно, звісно, почути музику такого видатного виконавця зблизька, але все одно якось тіснувато), по-друге – повне взаєморозуміння із хазяїном (якщо згадати ту ж репетицію «Ancestral Damnation», можна сказати, що ґазда був вкрай проти гостей на репетиції, та й взагалі створював різноманітні поміхи), і, нарешті – повністю безкоштовно.

Ви, можливо, поцікавитесь, як же сприймали те, що відбувалося в домі Никифора Федоровича, сусіди. Адже ж не усі люблять рок. Так ось…

***

Із сусідами Старому пощастило. З одного боку жила молода подружня пара, яка не звертала на оточуюче жодної уваги. Молоді люди були захоплені один одним та кохалися протягом майже усього вільного часу. Гадаю, якщо до Харкова увійдуть ворожі війська, сусіди діда Никифора будуть останніми людьми, які дізнаються про війну.

З іншого боку Старий сусідував із немолодою, маразматичною та повністю глухою пані. Їй ж бо тим більше було до сраки, які звуки лунають із сусіднього будинку.

Зрідка, щоправда, до старої приїжджала її стервозна донька. Незрозуміло, що вона тут робила, адже рідна мати, судячи з усього, ніяких теплих почуттів у неї не викликала. Очевидно, боялася бути позбавленою спадщини. Ця жінка дуже любила посваритися та дуже не любила гучну музику. Особливо рок. Кожного разу вона йшла до діда та влаштовувала скандал. Після того як її посилали подалі, вона погрожувала викликати міліцію. Що невдовзі й робила.

Приїжджаючи, міліція бачила якусь розпатлану тітку, яка запевнювала, що із сусіднього будинку цілодобово доносяться звуки рок-музики. Міліція заходила у цей самий будинок та спантеличено дивилася на Никифора Федоровича, слухала його безграмотну сільську говірку та йшла собі. Їм просто не могло спасти на думку, що цей простецький старичок із огрядною бородою, місце якому не у місті, а скоріш у якому-небудь глухому селищі, може мати якесь відношення до рок-музики. Його вигляд скоріше асоціювався із сопілкою, бандурою або гуслами, але аж ніяк не із барабанною установкою та бас-гітарою. Важко було собі уявити, що дід взагалі знає, що таке бас-гітара.