Слава ЗСУ!

Никифор протягом довгого часу розводив свиней, здавалося, це було справою усього його життя. Звісно, це було не так, але подібне ставлення не могло не викликати поваги.

Старий усіх своїх гостей у першу чергу закликав подивитися на відгодованих ним поросяток, а коли свині давали потомство, їхній господар просто не тямив себе від радощів. І нарешті число свиней дійшло до сотні, у дворі було просто-таки неможливо пройти, не наштовхуючись постійно на улюблениць діда. Окрім того свині паскудили де прийдеться, і запах їхніх екскрементів стійко встановився коло хати Старого, відлякуючи поштарів та різноманітних робітників комунальних служб. Відстрахав він і кількох рок-музикантів, які перестали відвідувати гостинне помешкання Никифора Федоровича, подібний снобізм, безумовно, не робить їм честі.

І ось однієї чудовної ночі дід Никифор здійснив свій задум – він випустив тварин на волю, полишивши їх на самих себе у цьому зіпсованому цивілізацією місці. Вперше зустрівши одну із колишніх підопічних Старого, я згадав дитячий віршик про свинок без капелюхів та чобіт. Дійсно, дуже приємно бачити на вулицях міста тварин, яким там, здавалося б, взятися нема звідки. Никифор розраховував, що поява свиней на вулицях пробудить у містянах давно позабутий інстинкт мисливця і хоча б трошки ослабить мотузки цивілізації, що зв’язують їх по руках та ногах. Такого результату, на жаль, досягнути не вдалося, але, тим не менш, усе це було не дарма. У цьому були присутні певні естетичні риси, безумовно були.

***

Звісно, вищеописані моральні виродки, які злякалися звичайнісінького лайна – лише сумне виключення з правил, а у Старого збиралася публіка вельми поважна, еліта харківського рок-н-ролу та металу. До діда Никифора навіть протягом доволі довгого часу збиралися зазирнути хлопці із видатного андеграундного колективу «Птиця – парровоз». Це були справдешні віртуози, репетицій вони геть не потребували. Цим чудових хлопцям було достатньо прийняти певну дозу портвейну, набувши необхідного для гри стану. І тоді вони брали інструменти та імпровізували. Головне – наявність інструменту та знання тексту. Інструментом їм служили у першу чергу пластикові баклажки з-під кока-коли. Звісно, на баклажках з-під пива або інших напоїв теж можна було зіграти, але звучання було не те. Окрім того, кока-кола була саме тим напоєм, під впливом якого були написані найкращі пісні гурту. Втім, зіграти парровозівці могли практично на чому завгодно. Проте наявність пластикових баклажок з-під кока-коли та пляшки портвейну, враховуючи природний артистизм музикантів та їхню схильність до імпровізації, результат давала просто приголомшливий. Багато втратила людина, яка жодного разу не була присутня на концерті цієї групи. А потрапити на подібний концерт було з одного боку дуже просто, з іншого – досить-таки складно. Справа в тому, що «Птиця – парровоз» не давала запланованих офіційних концертів. Вони могли концертувати де завгодно: у нічному дитячому садочку, у покинутому гаражі, на будь-якій більш-менш віддаленій від цивілізації ділянці. З одного боку, відпадала потреба у купівлі квитків, з іншого – спробуй дізнайся, де й коли відбудеться наступний концерт, про це й самі музиканти частіше за все не підозрювали.

На жаль, ця група маловідома, оскільки, незважаючи на наявність у їхньому репертуарі вже мінімум трьох альбомів, жоден з них ще не записаний. Принаймні, на момент написання цих рядків не записаний. Що стосується виступів, відбуваються вони не так вже й часто, і аудиторія рідко коли є більшою за одну людину. Ще дуже жаль, що парровозисти так і не потрапили до студії Старого. Про причини ви дізнаєтесь пізніше.