Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Ніч ополудні

Лампа світила значно яскравіше, ніж протягом останніх днів, і Рубашов весь час кліпав очима.

— ...і тоді будете мати вдосталь часу для відпочинку. Рубашов погладив долонями скроні, але прохолоди від снігу вже не відчув. Слово «відпочинок», яким Клєткін закінчив речення, повисло в тиші. Відпочивати й СПАТИ. «Давайте оберемо собі іншого провідника й завернемо назад до Єгипту...»

— Мотиви вам добре відомі, — озвався Рубашов. — Ви прекрасно знаєте, що я не діяв від «контрреволюційних переконань» і не був на службі ворожої держави. Все, що я думав і робив, диктувалось виключно моїм сумлінням.

З купи папок на столі Клєткін висмикнув одну, розгорнув її, знайшов аркуш і поклав його перед собою.

— «Для нас питання суб’єктивної щирості не має ніякого значення. Той, хто помилявся, мусить розплачуватися. Тому, хто йде правильним шляхом, усе буде пробачено. Таким був наш закон...» Адже ви самі це написали, вже будучи під арештом.

Рубашов заплющив очі, але й через повіки відчував знайоме палахкотіння лампи. Його власні фрази в устах Клєткіна звучали дивно й оголено, наче адресована невідомому священику оповідь, записана на грамофонну платівку, з якої тепер зривалися тріскотливі звуки.

Клєткін дістав із папки другий аркуш і прочитав ще одне речення:

— «Гідність — це бути корисним без самолюбства аж до кінця».

— Але я не бачу, — сказав Рубашов, — яка користь партії від того, що її члени на очах цілого світу обкидають один одного багнюкою. Я підписав усе, що ви вимагали. Я визнав свою вину в обстоюванні фальшивої й об’єктивно шкідливої мети. Невже цього замало?

Він начепив пенсне на ніс, відвів погляд від лампи й закінчив безживним стомленим голосом:

— А крім того, ім’я Миколи Салмановича Рубашова є частиною партійної історії. Поливаючи його брудом, ви тим самим оскверняєте й історію революції...

Клєткін на хвилину зосередився над аркушем перед собою й сказав:

— На це я можу відповісти іншою цитатою з ваших записок. Ви писали: «Ми мусимо всвердлювати кожне речення в маси безконечними повтореннями й спрощеннями. Все, що видається за добре, має сяяти, як золото. Все, що вважається злом, має бути чорним як смола. Політичні декларації для мас слід розмальовувати, як ярмаркові пряники».

Рубашов мовчки дивився на Клєткіна, мовби вперше почув ці речення. Нарешті сказав:

— Ага, ось чого ви від мене хочете. Я маю зіграти роль чорта у вашій ляльковій виставі: вити, скреготіти зубами, показувати язика. І все це — добровільно. Дантонові і його друзям було принаймні дозволено вмерти без комедії.

Клєткін поклав аркуші в папку, закрив її й подався тулубом уперед.

— Ваші зізнання на суді будуть останньою послугою, яку ви можете зробити партії.

З заплющеними очима Рубашов перепочивав у світлі лампи, наче сонний, натомлений чоловік під літнім сонцем. Але голос Клєткіна, здавалося, лунав скрізь — ззаду і спереду, над головою, збоку, під ногами:

— Ваш Дантон із його конвентом — усе це було порожньою галантною грою порівняно з тим, що розігрується зараз. Я читав книжки про Дантона й тогочасні події. Ті люди носили напудрені перуки і декламували про особисту гідність. Для них умерти зі шляхетним жестом означало все, байдуже, чи той жест означав добро, а чи шкоду.

Рубашов слухав. У вухах гуділо й стугоніло, а голос Клєткіна, надходячи зусебіч, боляче шмагав по щоках і по лобі.

— Ви знаєте, яка ставка розігрується цим разом. Уперше в історії революція не тільки перемогла, а й утрималася при владі. Ми перетворили нашу країну на бастіон нової ери. Цей бастіон складає одну шосту земної кулі і заселений він однією десятою частиною населення планети.

Тепер голос Клєткіна напливав чомусь ззаду. Лише тепер Рубашов помітив, що слідчий устав із крісла й походжав по кімнаті. Уперше він вийшов з-за столу. Його чоботи порипували, нова сорочка лопотіла, пахло сумішшю поту й нової шкіри.

— Коли революція в нашій країні закінчилась переможно, ми сподівалися, що за нашим прикладом піде цілий світ. Натомість світом прокотилася хвиля реакції, яка загрожувала потопити й нас. У партії з’явилися дві течії. Одна складалася з авантюрників, які заради пробудження революцій в інших країнах хотіли ризикувати всім, що ми здобули. Ви належали до цієї течії. Ми відчули небезпеку цієї течії й ліквідували її...

Рубашов хотів підвести голову й сказати щось у відповідь, але порипування чобіт Клєткіна нагадало йому про ще одну силу, що під іншими знаками, кольорами й прапорами утверджувала своє право на історію. Намагався слухати. Був страшенно втомлений. Похилився трішки назад, але очей не розплющив.

Попередня
-= 74 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!