Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > КООПЕРАТИВНА ДЕРЖАВА — НОВЕ МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ

Потужність державного ресурсу для голосування має бути такою, щоб обробка результатів і підбиття підсумків голосування займали щонайбільше добу. Після цього на самому порталі і в усіх державних та суспільних друкованих і електронних засобах масової інформації оголошуються офіційні результати, які визначають рішення за результатами народного волевиявлення щодо поставлених на голосування питань як остаточне. Це рішення формалізується через указ президента, який він видає невідкладно після оприлюднення результатів. З цієї миті воно (рішення) стає законом, обов’язковим для виконання всіма і на всій території країни. Президент не має права вето на жодне рішення за результатами такого народного волевиявлення. Скасувати чи змінити його може лише інше рішення народу, проведене за такою самою процедурою.

Держава (res publica) є народне надбання,

а народ ­– не будь яке обєднання людей,

яке було згуртоване якимось чином,

а обєднання багатьох людей, повязаних

між собою згодою у питаннях права

і загальними інтересами

Цицерон

Форма та органи управління новою державою

Почати цей розділ саме так мене підштовхує нав’язлива думка, яка виникла після усвідомлення суті винесеного вище епіграфа від Цицерона. Він надзвичайно точно ототожнює поняття «держава» з терміном «народ» шляхом визначення її (держави) як народне надбання. І первинним тут точно є народ, а вже вторинним – держава, яку власне він складає. Але народ – це суспільство. Тому далі проводимо наступну паралель: «держава» – «суспільство». А якщо так, все суспільне (читай, народне) у нормальній країні гармонійно має бути також і державним. Тому провокативне протиставлення «суспільного» і «державного», що вже стало всесвітнім політичним кліше, є надуманим і ворожим для нормального життя будь-якого суспільства. Мало того, таке уявлення дає змогу певним спритним персоналіям та кланам неприродно «виділитися» із суспільства і штучно уявити себе «державою», яка нібито складається з «керівної касти» подібних самопризначенців. А суспільство, тобто народ, чомусь не протестує проти такої «приватизації» його надваждивого надбання. Вже потім це перетворюється у звичайне мародерство стосовно загально народних матеріальних ресурсів. І не тільки у нас. Це загальносвітове явище. Тому, якщо суспільство «зарубає собі на носі», що держава – це і є саме воно, а не певна купка самих хитрих, все відразу стане на свої місця. А за присвоєння народного надбання будь ким будуть судити, як мінімум, за шахрайство. Звідси витікає ще одна важлива сентеція: в державі не може бути окремо суспільних і окремо державних інституцій. Це – від лукавого. Пам’ятаєте синонімічну зв’язку: суспільство – народ – держава? З цього також має походження поки незрозуміле багатьом виборцям поняття «народна влада». Виходячи з попередніх тверджень, що «народ» це – «держава», знову проведемо паралель: «народна влада» – «державна влада». І це має стати для громадян країни аксіомою.

Попередня
-= 19 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!