Слава ЗСУ!

З керівників цих структур і має складатися уряд нової держави. Очолювати уряд повинен президент країни, а керувати роботою секретаріату уряду і координувати взаємодію всіх державних структур має віце-прем’єр, заступник президента в уряді, разом з невеликим урядовим офісом (чому невеликим — стане зрозуміло пізніше). І жодних інших галузевих чи будь-яких ще віце-прем’єрів! Жодних незліченних інкубаторів для чиновників!

Навіть адміністрацію президента нової держави слід анулювати через можливе дублювання функцій, що зовсім не конституційно та ще й заважає конструктивно працювати галузям і їх керівникам, розмиваючи при цьому систему одноосібної відповідальності. Президент країни теж буде мати власний невеликий, але ефективний офіс.

У читача може скластися враження, що ми так легко розмірковуємо про скорочення секретаріатів і адміністрацій у великій за розмірами державі тільки через нестримне бажання банально скоротити нарешті кількість зажерливих чиновників або з популістських мотивів, або (що ще гірше) через звичайний непрофесіоналізм. Але все це не так. Наша мета має конкретну назву, і ми досягнемо її тільки тоді, коли на допомогу реальній новій державі побудуємо сучасну «електронну державу». Це і є наша головна мета для досягнення мобільного ефективного керування країною та реальний шлях становлення порядку в державі. І процеси ці базуються лише на оцифровуванні життєвих процесів, а не на створенні нових бюрократичних систем.

Так що таке «електронна держава»? «Електронна держава» — це така форма оперативного і стабільного, майже онлайн-керування країною, яка передбачає системне й уніфіковане накопичення, зберігання та моментальний доступ до інформації, що зачіпає й пронизує всі аспекти життєдіяльності реальної держави з метою

- користування нею;

- ухвалення рішень будь-якого ступеня важливості й відповідальності.

Така форма діяльності передбачає створення в країні повного електронного документообігу, існування електронних баз даних усіх державних органів та органів місцевого управління, які мають бути уніфіковані між собою й поєднані в єдину систему «електронної держави» з можливістю доступу з будь-якого рівня. І найголовніше: щоб така система надійно й ефективно діяла, потрібно втілити в неї так званий електронний підпис (головний елемент персональної ID-картки людини) як основний компонент, який ідентифікує будь-якого суб’єкта в системі такого документообігу.

Можуть бути дві форми доступу: вільний — для громадян, які хочуть отримати певну послугу від держави без особистого контакту з чиновником-виконавцем, та службовий – кодований, з різними рівнями доступу залежно від ступеня службової конфіденційності або секретності самої інформації.