Слава ЗСУ!

З бешкетниками все просто. Є кримінальна стаття, має існувати невідворотність покарання і все – позбавлення волі. А от у випадку, коли людину просто боляче образили, морально познущалися, несправедливо принизили, що тоді робити, куди звертатися за справедливістю?

З прадавньої історії відомо, що небайдуже навколишнє середовище – найкращий вихователь, бо синергія нетерпимого до хамства та безкомпромісно налаштованого колективу завжди переламає будь-якого «героя». І неважливо, який це колектив: чи то виробничий, чи то сусідський. Як би кумедно зараз з відстані часу не виглядали товириські суди минулих часів (у війську – суди офіцерської честі), що як правило, були певною профанацією хорошої ідеї, їх майбутнє застосування з доброю ідеологічно вмотивованою адаптацією у реальність та ще з неминучими суспільними наслідками для порушників може стати одним із значущих важелів впливу на етичну атмосферу у соціальному середовищі. Давайте розглянимо ці наслідки.

Об’єднана громада у випадку звернення громадянина чи просто сторонньої фіксації будь-якого прояву недобросусідських відносин некримінального походження у співтоваристві повинна мати повноваження через її керівників запросити на колективну розмову порушника чи порушників. І ті зобов’язані з’явитися на засідання громади (або її виконавчого органу). За першим разом винним виноситься суспільна догана, яка не буде мати кримінальних наслідків, але має ускладнити відношення до винних з боку анклаву їх помешкання. Повторний аналогічний випадок повинен мати наслідки у вигляді звернення громади до правоохоронних органів чи безпосередньо до суду з метою, наприклад, їх обов’язкового засудження до 15 добового ув’язнення з виконанням суспільно-корисних робіт або присудження аналогічних робіт на більш тривалий термін, але без ув’язнення. І обов’язково з матеріальним відшкодуванням моральних збитків потерпілим.

Будь-які прояви хамства та зневаги до оточення не можуть залишатися без наслідків для винних. У випадку повторного рецидиву вони мають трактуватися як прояв соціально небезпечних дій та тягнути за собою вже певну кримінальну відповідальність, наприклад, як один з проявів бешкетництва. Позитивно налаштоване суспільне середовище має право колективно та ефективно впливати на безпеку та комфортність власного існування. І це стане одним з найважливіших факторів прояву місцевого самоврядування.

От тепер ми поступово підійшли до надзвичайно важливої теми відповідальності за вчинені громадянами протиправні дії без тяжких наслідків. З кримінальною відповідальністю серйозної тяжкості усе ясно. Усім зрозуміло, що засудження винних за серйозною за значенням кримінальною статтею тягне за собою невідворотнє позбавлення волі та ізоляцію від суспільства на різні терміни. Але ми маємо добре розуміти, що в’язниця не перевиховує злочинців і «на виході» з неї суспільство, як правило, отримує потенційного рецидивіста, бо там його оточення буде таким же, як він сам, що не гірше. Там не спрацьовують засоби морального перевиховування, бо серед злочинного середовища правила існування зовсім інші. Ніякі намагання адміністрації таких закладів «перекувати» злочинців не будуть мати позитивних наслідків, бо тут спрацьовує простий арифметичний принцип: їх більше, ніж вихователів – адміністрації та охоронців. А більшість завжди збереже всередині себе свої сталі навички та принципи. Нехай і ганебні.

Але якщо уявити собі, що винні за не дуже тяжкі кримінальні вчинки після засудження будуть мати можливість за певного обмеження своїх цівільних прав залишитися жити серед звичного для них середовища, яка у такому випадку може бути міра їх покарання та відповідальності перед суспільством? Ось тут може виникати поразка у правах на заміну тюремного ув’язнення. Ще раз наголосимо, що немає нічого у цьому світі такого, щоб десь та колись вже не було. Далеко й ходити не треба. У Російській імперії, до якої входила територія нинішньої нашої країни, існували такі міри впливу на винних, як поразка у правах та цівільна страта.