Слава ЗСУ!

Сенсу ці правильні, хай і загальні фрази не втратили. Однак тепер я мушу висвітлити всі ці твердження в деталях, із яких вималюється повне розуміння того, як назавжди відбити бажання у будь-якого агресора навіть думати про нашу країну, як про мету можливих воєнних дій.

Залишимо на пізніше перелік невідкладних заходів з відновлення бойового стану Збройних Сил країни. Хоча саме це потрібно почати вже сьогодні, я про ці заходи напишу нижче, тому що це зараз як тактика, а стратегія має початися з іншого. З того, що нам буде потрібно не тільки сьогодні чи завтра, а на віки.

Перший етап. Починати доведеться з юнацького військово-патріотичного виховання нації. Тобто спершу патріотичне виховання, яке слід починати у дитячих садочках і продовжувати все життя людини, хай там де вона потім навчатиметься чи працюватиме. Та насамперед сім’я повинна стати первинним осередком такого виховання для кожного громадянина. Від дідів до батьків, а потім до дітей, онуків і так далі. Цей ланцюжок у майбутньому не повинен ніколи перериватися.

Військове ж виховання, яке має бути нерозривно пов’язано з фізичним, треба починати в середній школі. Причому, за бажанням цю підготовку можуть проходити й дівчата, але для юнаків вона мусить стати важливим і обов’язковим предметом. На момент закінчення школи, тобто у 17–18-річному віці, ми маємо отримати підготовленого потенційного солдата на рівні щонайменше навчального центру нинішньої регулярної армії. Виходити саме на такий рівень важливо, бо в країні згодом не буде армії призовного типу, а буде армія професійна. Тому для юнака чи дівчини на майбутнє буде два варіанти продовження власного життєвого шляху: або стати цивільним фахівцем, але вже з відповідною початковою військовою і фізичною підготовкою, яка надалі знадобиться для її подальшого вдосконалення у загально державній системі регулярної перепідготовки, або продовжити далі військове навчання і стати військовим фахівцем, для чого слід буде вступити до військового навчального закладу будь-якого рівня і після його закінчення поповнити лави професійної армії. Саме такий розвиток життя молодої людини має стати найшанованішим у суспільстві.

І не треба боятися готувати в найкращому сенсі мілітаризовану, патріотично налаштовану націю. Тим паче українці завжди були ментально готові і здатні стати такою нацією. Бо, по-перше, вони добрі вояки. По-друге, вони щирі патріоти своєї землі, країни, культури, яких ще треба добре пошукати по світах. По-третє, ми отримаємо фізично і морально здорову націю з великою тривалістю життя, бо нова генерація української молоді виросте здоровою, фізично дужою, впевнений — без шкідливих звичок, як-то наркотики, алкоголь і тютюн. Вона виросте мобільною, завзятою й охочою до конкретних творчих справ, до досягнення життєвого успіху через успіх держави загалом.

Щоб подолати комплекс меншовартості, українцям треба добре усвідомити, що ми більше ніж 40-мільйонна нація, яка живе в країні з найбільшою в Європі територією і де, до речі, розташовано географічний центр континенту. Що ще треба для розуміння своєї значущості і потенційної могутності? І це без урахування того неосяжного природного потенціалу, яким нагородив нас Господь, та інтелектуального потенціалу нації, який нікуди не дівся, нехай навіть частка його поки що працює за кордоном у провідних компаніях, університетах і наукових закладах.

Другий етап. Професійна армія. Знову почнемо з навчання. Щоб мати високопрофесійну армію, треба десь готувати її кадровий склад — від солдатів до молодших і старших офіцерів. Нічого нового, що було б нам незвично. Рівні навчання такі: військові навчальні центри для рядового складу професійної армії, військові ліцеї, училища першого рівня для навчання молодшого офіцерського складу, військові інститути для здобуття молодшими офіцерами рівня знань, відповідних вищому офіцерську складу та перманентне вдосконалення рівня підготовки вищих офіцерських кадрів. І нарешті, військові академії для підготовки вищого командного складу армії — генеральського. Щоб отримати таке звання, найкращим представникам вищого офіцерського складу треба закінчити саме академію.