Слава ЗСУ!

Перераховуючи все це, я ловлю себе на думці: а чого з названого у нас немає, щоб у короткостроковій перспективі створити це? Усе є: величезний досвід виробництва і ракетної техніки, і авіації, і високоточних систем наведення. І нехай недолугі «консультанти» з військових питань заперечуватимуть мені, що Україна ніколи не випускала саме високоточні тактичні ракетно-артилерійські комплекси і літаки-штурмовики, я не сприйму це. Бо якщо країна посідає одне з чільних місць у ракетній і авіаційній техніці у світі, це означає, що ми маємо науковців, інженерів і технологів, здатних створити будь-яку спеціалізацію від уже наявних базових напрацювань і технічних досягнень. Була б політична воля та рішення про пріоритетне фінансування таких розробок, а також суворий контроль на всіх етапах виконання завдань.

Щодо захисної бронетехніки. Дивно навіть сумніватися, що країна, яка має Інститут електрозварювання імені Патона — першопрохідця у виготовленні броні ще з Другої світової війни та одне з провідних у світі танкових конструкторських бюро разом з виробництвом, а ще низку інших бронетанкових заводів з АвтоКразом на додаток, нездатна розробити і виготовити надійну бронетехніку для захисту підрозділів сухопутних сил. Без дальших коментарів.

Далі. Стрілецька зброя. Головний складник індивідуальної боєздатності кожного бійця – якісна і надійна стрілецька зброя. Не можу стверджувати, що в цьому напрямі Україна досягла серйозних успіхів. Мабуть те, що всі попередні роки наші військові арсенали заповнювала ще радянська, доволі надійна стрілецька зброя, якою переважно й були озброєні українські вояки, зіграло певну негативну роль у тому, що військова верхівка не дуже турбувалася про розвиток вітчизняних винаходів і розробок у цій важливій сфері. І хоч ми маємо вітчизняну виробничу марку «Форт», під якою намагаємося власними силами створювати і виготовляти стрілецьку зброю, поки що її якість залишає бажати кращого. Та все-таки як пілотний проект сучасне виробництво зброї ми вже маємо, маємо й ентузіастів у дослідницьких організаціях та на військових підприємствах в інших регіонах. Час від часу з’являються цікаві проекти, розробки, що їх можуть доопрацювати і вдосконалити найкращі фахівці в цій галузі та рекомендувати їх до серійного виробництва. Головне, не тримати всі наші винахідницькі і технологічні можливості розпорошеними. Вони мають буди консолідовані під одним державним «дахом» з метою негайного прориву в оснащенні збройних сил сучасною стрілецькою зброєю, яка відповідала б найкращим світовим стандартам. До речі, принцип здобування іноземних ліцензій і технологій від найкращих світових виробників зброї ще ніхто не скасовував, тобто варіанти вирішити це завдання у нас є.

Дуже важливе значення для бойової ефективності збройних сил має відстежування і вчасне виявлення цілей супротивника. Таку роль відіграють установки активного і пасивного стеження за рухомими та нерухомими цілями, наземними і повітряними. В Україні є певний досвід і досягнення у виробництві подібної техніки, особливо пасивного стеження, яка найефективніша, бо її не можуть заздалегідь виявити радари супротивника. У цьому напрямку нам треба досягти технологічного прориву з метою ефективного стеження за повітряними цілями для вчасного їх знищення силами протиповітряної ракетної техніки. Бо саме вони в умовах сучасної війни — найголовніша небезпека для військових підрозділів та військових і цивільних об’єктів. Це завдання ми повинні добре усвідомити і негайно братися за вдосконалення такої техніки.

Проте на сучасному рівні вирішення попереднього завдання нічого не варте без задіяння техніки космічного стеження за цілями і взагалі космічної розвідки.