Слава ЗСУ!

3. Повна непереконливість і неспроможність, а, ймовірно, хибність нинішніх чинних у світі економічних інструментів та інституцій, що застосовуються і діють саме в українських економічних реаліях. Я маю на увазі українські й іноземні комерційні банки у їх сучасному вигляді, підприємства так званого великого бізнесу (часто несправедливо приватизовані в українського народу), власники яких бадьоро отримують левову частку прибутку в часи підйому економіки, але під час її спаду вдало продають державі власні борги. За останні кризові роки легко пригадати чимало випадків багатомільярдних «вкидань» державних (читай: наших з вами) грошей у рефінансування структур «ну дуже впливових» осіб. Буде справедливим також додати до цього переліку нинішні державні підприємства, які вже зовсім не керуються державою, та ще абсолютно недолугі державні органи керування економікою країни. Ось вам повний джентльменський набір!

Автор впевнений, що багаторічний, а іноді й багатовіковий набір хрестоматійних економічних інструментів і різноманітних індикаторів з часом зовсім незаслужено став незмінним, майже канонічним.

Але чим славний цей набір, якщо зараз майже все людство в тенетах по-справжньому першої, але, мабуть, не останньої глобальної економічної і, як наслідок, соціальної кризи? Звичайно, якісь потужні і тривалі кризові прояви були й раніше — від стародавнього Риму і до Великої депресії у США. Але ще ніколи це явище не мало справді глобального характеру і так деструктивно не діяло на держави незалежно від їх політичного й соціального устрою. І, що найстрашніше, нинішня економічна криза, не розбираючи, «тупо» руйнує навіть високоорганізовані і добре розвинуті економіки та суспільства.

У всього на світі є свій зоряний час. Зараз соціальні, а з ними й економічні процеси пришвидшуються в багато разів. І, мабуть, зоряні часи різноманітних «економічних коктейлів» — від Маркса–Енгельса, Адама Сміта чи інших економічних «пророків» — вже закінчуються.

Ми маємо скласти вже інший «економічний коктейль» із зовсім нових інгредієнтів, перевірених віками, але чомусь відкинутих на узбіччя економічними «гуру», чиї рецепти поступово призвели світ до економічної прірви. Але нині, за очевидної потреби системних змін у світовій економіці хоча би просто з метою порятунку ми навіть у високорозвинутих країнах не спостерігаємо ні виникнення системи альтернативних товарно-фінансових відносин, ні пов’язану з ними появу нових класів, ні нової суспільної ідеології. Вони думають, що знову «прорвуться»? Та ні.

Насправді ж економіку уособлюють не тільки підбірки зведених статистичних даних або курси валют чи біржові котирування. Економіка — це не акції, деривативи й інші складники тієї мильної бульби, надуваючи яку разом із заангажованими економістами певний дуже тонкий, але спритний прошарок суспільства заробляє шалені гроші просто з повітря. І говорити про таке неподобство треба відверто, бо саме воно катастрофічно розшаровує й розрізняє будь-яке суспільство з самої середини.

Щодо хибності сучасних економічних принципів і засобів, не кажучи вже про відверту шкідливість окремих явищ для перспектив дальшого економічного розвитку країни, тут для нас мусить вималюватися зовсім інший «краєвид».

Якщо ми для себе на майбутнє визначаємо, що країна не потребує так званого великого бізнесу і купи банків у тому вигляді, в якому вони зараз є, а разом з тим нечувану кількість їх пафосних офісів, у яких чисельні втрачені для реальної економіки фахівці обслуговують бізнес, що реально не працює на державу та її народ, тоді нам треба збудувати зовсім інший економічний ландшафт, а саме: