Слава ЗСУ!

Питання важливе. Насамперед мусимо навчитися заробляти на зовнішніх ринках. Потенціал маємо. Немає навіть потреби перераховувати експортні можливості України, особливо у надважливій нині для всього світу продовольчій сфері. Просто треба навчитися виробляти з найкращої сировини найкращі продукти, а не лише продавати її на переробку іншим країнам. Упевнений, в Україні є багато інших перспективних винаходів у виробничій, науковій, інтелектуальній сферах, які можуть бути затребувані світом і за які країні не буде соромно. Повторюю, треба буде невідкладно провести якісну ревізію «загашників» перспективних напрацювань і розробок наших талановитих науковців і технологів. А відібране має бути втілено як для внутрішнього користування, так і для виробництва конкурентної експортної продукції.

Звичайною для майбутньої економіки має стати ситуація, коли торговельне сальдо країни буде позитивним. Тобто експорт переважатиме над імпортом з метою отримання позитивного для країни фінансового результату, коли відчутний зовнішній грошовий ресурс поповнить і наповнить кровообіг національної економіки, інвестуючи надалі певні точки її дальшого зростання і тим самим запускаючи відновлювальні економічні процеси.

Будемо заробляти і на ринку внутрішньому. Але головне — це перш за все нагодувати самих себе власною якісною продукцією, яку треба навчитися виробляти у потрібних країні обсягах та ще й за гуманну ціну. Бо, нарощуючи виробництво українського продукту, ми дамо людям стабільну роботу і гідну зарплату, ожививши в такий спосіб внутрішні ринки попиту й пропозиції. Тому внутрішній ринок надважливий для економічної міцності і соціальної стійкості держави. Наголошую ще раз: для держави та її громадян він повинен працювати прибутково і забезпечувати робочими місцями всіх працездатних українців. У нас є кому працювати і є де працювати. У нас немає жодної об’єктивної причини, що перешкоджала б запуску підприємницького буму, який створить сприятливі умови для повернення до своїх рідних домівок заробітчан з мегаполісів та з-за кордону, де їм через конкуренцію з місцевими жителями складно заробляти гідні для існування гроші. А вже потім за допомогою всіх можливостей розгорнутої по всій країні кооперативної системи забезпечити їм зайнятість, добробут та можливість жити повноцінними сім’ями й династіями, скріплюючи цим «соціальним цементом» внутрішнє життя країни.

Та все-таки найсуттєвішим поповненням фінансів країни має стати справедлива сплата за використання загальнонаціональних природних ресурсів усіма суб’єктами підприємницької діяльності. Йдеться про ренту та концесію і платежі, що з ними пов’язані. Зараз поняття «рента» в країні повною мірою не легалізовано через відсутність чіткого спеціального законодавства, а податки за використання природних ресурсів у багато разів нижчі, ніж у розвинутих європейських країнах (докладніше про ренту, концесію та їхню важливість для процвітання держави читайте нижче в окремому розділі).

Тепер ми логічно підійшли до того, щоб поки що просто перерахувати той економічний інструментарій, який потрібний громадському суспільству для побудування нової кооперативної держави.

Увага, це:

- виробничі, обслуговуючі й споживчі кооперативи та їх об’єднання;

- кредитні спілки (каси взаємного фінансування) та їх потужні регіональні об’єднання;

- невеликі приватні (краще сімейні) підприємства малого й середнього бізнесу;