Слава ЗСУ!

На схемі 1 відображена відмінна від традиційної схема руху коштів у новій державі. Ця відмінність визначена тим, що в неї доданий контур інвестиційних національних проектів, які переважно будуть фінансуватися з цільових емісійних коштів. Решта буде додаватися із звичних нам джерел: держбюджету, зонішніх та внутрішніх інвестицій, інших фінансових джерел під гарантії різноманітних резервів держави. В результаті виникає зовсім новий фінансовий контур видатків на державні інвестпроекти, важливою складовою якого буде заробітна плата всім задіяним в них робітникам. Саме цей зарплатний потік має бути певним чином «маркований» у загальному фінансовому потоці для його відмінності з метою подальшого відслідковування та обліку.

Оскільки емісійні гроші за своїми обсягами превалюють над усіма іншими грошовими потоками, що задіяні для виконання таких проектів, може виникнути серйозний додатковий тиск на споживчий фінансовий контур вже зарплатними коштами, які будуть витрачатися найнятими на їх будівництво працівниками на ринку товарів та послуг. В теорії це може спричинити певний перекіс, порушивши загальнодержавний внутрішній фінансовий баланс. А ще гірше – спричинити інфляцію.

Тому маємо надзавдання: нівелювати можливий негатив від вкиду у контур споживання додаткових зарплатних грошей емісійного походження. Його можна вирішити двома шляхами.

Перший – суворо контролювати обсяги перекосу фінансового балансу та періодично вилучати надлишок цих «маркованих» грошей з фінансового ринку.

Другий, найкращий – синхронно із зростанням обсягів коштів у загальному контурі споживання збільшувати виробництво необхідного асортименту товарів і продуктів, розширювати перелік запропонованих послуг, «зв’язуючи» тим самим додаткові «марковані» гроші, що туди надходять.

А в загалом висновок буде наступним: під час виконання державних інвестпроектів нівелювати можливий негативний тиск збільшеного обсягу додаткових емісійних коштів на фінансовий ринок можливо через утворення двох незалежних фінансових контурів, що між собою не перетинаються: виробничого та споживчого. Виробничий існує замкнуто від споживчого і включає у себе лише фінанси на створення виробничої та інфраструктурної бази самих інвестпроектів. Вкладені кошти будуть «вийматися» з такого контуру за рахунок суворо контрольованих регулярних амортизаційних відрахувань, які мають накопичуватися у спеціальному державному фонді з метою або вилучення з фінансового ринку, або подальшого інвестування в аналогічні проекти, мінімізуючи тим самим обсяги майбутніх додаткових грошових емісій.

Зарплатні емісійні кошти будуть попадати на споживчий ринок через споживчий контур, підвищуючи тим самим споживчий попит. Але тиск на споживчий ринок у масштабах країни буде підвищуватися не дуже значно, бо заробітна плата у видатках на виконання інвестпроектів навряд чи буде перевищувати 20% загального обсягу емісії на їх створення. І таке додаткове підвищення має нівелюватися синхронним підвищенням споживчих пропозицій, частина яких вірогідно буде вироблена тими ж самими підприємствами, що будуть створені державою за рахунок спеціальних грошових емісій.