Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > КООПЕРАТИВНА ДЕРЖАВА — НОВЕ МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ

Концесія

Розглянувши перспективи рентних відносин для оновленої держави, не можна не зачепити також поширений у світі економічний механізм концесії.

Концесія — це форма залучення, як правило, фінансових або й інших матеріальних ресурсів від іноземного інвестора, коли держава напряму або через місцеві органи влади, які представляють її інтереси, передає в експлуатацію й управління іноземним компаніям або приватним підприємцям на певний термін і на відшкодувальних умовах земельні ділянки, джерела природних ресурсів, підприємства чи інші господарські об’єкти.

Ці дії регулює винятково законодавство держави, яка надає таке концесійне право. Концесіонер вкладає свої кошти в освоєння певних територій, розробку корисних копалин, організацію виробництва чого-небудь, отримуючи за це відповідний своєму вкладу прибуток та систематично сплачуючи обумовлену плату державі, яка здала йому щось у концесію. З розвитком концесійної території часто виникають спільні підприємства зі спільним використанням капіталів як концесіонера, так і держави-власника природних та інших її скарбів.

Згідно з міжнародним правом, держава може припинити дію концесії у зв’язку із закінченням договірного терміну або в окремих випадках, що також відповідає міжнародному праву, може достроково припинити дію концесійної угоди.

Важлива риса концесійних відносин — те, що стороною в таких правовідносинах завжди виступає держава. Надання дозволу на концесійну діяльність, пов’язану з монопольним правом держави на її ресурси, є винятково прерогативою самої держави.

Налагодження справедливих і плідних концесійних відносин у країні дає швидку й реальну можливість вирішити особливо важливі стратегічні питання на тих напрямах, де країна ще тривалий час буде не в змозі зробити це самотужки. Тому й напрями концесійної діяльності визначає лише держава і діяльність на цих напрямках має принести очікуваний, життєво важливий і довгостроковий результат без вкладення великих бюджетних коштів. А напрями ці загальновідомі усьому світові: будівництво нових надсучасних транспортних магістралей, розвідка й розробка нових родовищ корисних копалин та вуглеводнів, будівництво сучасних високотехнологічних підприємств, створення нових енергогенеруючих потужностей тощо.

Аудит держави

Хочу ще раз наголосити на тому, що кожний українець має відчувати себе реальним, а не номінальним власником своєї частки загальнодержавних багатств. І не тільки на рівні комунальної (про це нижче), а й на рівні державної власності. Такі засади має бути не декларативно закріплено, хай навіть у Конституції, а юридично втілено в ланцюжку всіх необхідних законодавчих і підзаконних актів та відтворено самим фактом набуття громадянами майнових прав через отримання ними сертифікатів певного зразка. Це зафіксує їх реальну причетність до скарбів держави і зробить кожну людину справді рівноправним акціонером своєї країни, відповідальним за її стан і зацікавленим у результатах її розвитку.

Але для визначення реальної долі громадянина в скарбах держави треба провести зрозумілий і прозорий, а головне — повний аудит економічного й фінансового стану країни, аудит її природних і матеріальних ресурсів. На основі даних такого аудиту визначиться реальний рівень та показники капіталізації самої держави. Простіше кажучи, ми маємо встановити, скільки на теперішній час вартує наша країна.

Показники такої капіталізації потрібні не лише для з’ясування обсягу майнової причетності українців до багатств держави, а і як реальний економічний показник для можливого майбутнього залучення масштабних інвестицій під стратегічні для розвитку держави інноваційні проекти.

Попередня
-= 66 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!