Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > КООПЕРАТИВНА ДЕРЖАВА — НОВЕ МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ

1. Переміщення вільних обігових коштів між самостійними регіональними кредитними спілками (касами взаємного фінансування). В межах території діяльності об’єднаної кредитної спілки (каси взаємного фінансування) існують, з одного боку, розвинуті місцеві кредитні спілки (каси взаємного фінансування), які мають достатньо тимчасово вільних коштів, а з іншого — молоді і ще слабкі, які потребують додаткових коштів для своєї діяльності. Перші можуть покласти свої кошти на рахунки об’єднаної кредитної спілки (каси взаємного фінансування) у вигляді вкладів, другі — отримати потрібні їм кошти у вигляді інвестицій.

2. Надання регіональним і місцевим кредитним спілкам (касам взаємного фінансування) та регіональним кооперативним філіям додаткових фінансових послуг: участь у платіжних системах, лізингові й факторингові операції тощо. Це, зокрема, дозволить їм забезпечити надання додаткових якісних послуг уже своїм членам і зробить їх ще привабливішими кооперативними установами.

3. Залучення сторонніх коштів у систему кооперативного фінансування через вихід на національні фінансові ринки.

4. Зазначене в пункті 3 завдання характерніше для діяльності повноцінного кооперативного банку. У майбутньому такий банк повністю візьме на себе цю функцію.

У чому перевага внутрішньої системи кооперативного кредитування

В усіх варіантах існування такої виробничо-фінансової кооперативної системи мета її роботи має бути суворо обмежена підтримкою передусім діяльності своїх членів. По-друге, вона має бути спрямована на розв’язання соціально-економічних проблем громади певного регіону та корисних і рентабельних проектів юридичних осіб, невеликих об’єднань фізичних і просто фізичних осіб — приватних підприємців, які і стануть складником кооперативної системи.

Кредитування має проводитися тільки під комерційні проекти, пов’язані з виробництвом певного суспільно корисного продукту. Кредити на «проїдання» практикуватися не повинні!

Серйозна проблема будь-якого кредитного фінансування — майнова застава. Тому з огляду на те, що переважна більшість людей, які хочуть узяти участь у покращенні свого життя власними силами, не мають можливості надати кредитній установі якусь заставу, панацеєю може стати принцип мікрокредитування на основі методології Grameen Bank, за розробку і втілення якого її засновник, професор з Бангладеш Мохаммад Юнус отримав Нобелівську премію миру. Він же зробив математичні розрахунки ризиків неповернення мікрокредитів у разі застосування форми так званої колективної гарантії.

Під час застосування такої схеми мікрокредитування складається певна група сусідів-партнерів, яка під власну колективну гарантію для кожного члена свого об’єднання має намір взяти мікрокредит під свій індивідуальний бізнес-проект.

Спершу один учасник об’єднання бере позику на виконання власного проекту, а в ідеалі решта сусідів допомагають реалізувати цей проект, потім бере другий і так далі. Якщо одержувач кредиту через якісь обставини не може повернути позику, інші учасники цього об’єднання намагаються допомогти йому вирішити проблему. Така спільна діяльність людей для досягнення результату — засадничий чинник успіху моделі громадських кооперативних відносин.

Тому така модель не потребує майнової застави для окремого члена кооперативу чи кредитної спілки (каси взаємного фінансування), бо всі учасники разом, в принципі, можуть забезпечити покриття суми індивідуального мікрокредиту. Крім того, такий стиль фінансування реально допомагає стимулювати мале сімейне підприємництво, особливо у сфері сільської індустріалізації.

Попередня
-= 76 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!