Слава ЗСУ!

Мирослава нарешті згадала про Василя, якого їй не вистачало саме зараз. І дати звістку нічим. Та до опришків докотилась звістка від розвідки про те, що жовніри покинули панський двір. Опришки зійшли вниз і по прямували до панського палацу. Ворота відкриті навстіж. Хорди зустріли гарчання і нікого не впускали на територію панського двору. Нарешті один опришок вистрілив у пса і зграя розбіглись. Назустріч ватазі вийшла Мирослава з Урсулою,а супроводжував їх старий Гайдук Андрій.

Гайдук Андрій побачив Івася, зрадів і обняв, як сина. Ой, що тут чудилось? — скоромовкою почав Андрій. Панича забили самі жовніри. У панському дворі пустка. Залишилось Мирослава з Урсулою і я, їх охоронець. Урсула серед опришків побачила Івася і кинулась до нього. Обіймала і годі було її відняти. Взяв на руки і Урсула цілувала Івася. Радощів не було меж. Обоє були найщасливіші на світі. Урсула взяла Івася за руку і повела до ґанку-як колись. А де пані Зося?— Спитав Івась, випередивши Василя, який те саме хотів спитати Мирославу. Уже тиждень, як поїхала верхи на коні і не повернулась. Вороний прийшов без пані. Де вона? — Ніхто не знає. Василю щось защемило біля серця. Мирослава йому більше до вподоби, але пані Зося віддала йому справжнє кохання хоч і не взаємно. Отамане обізвався Петро, командир варти. Хочу тобі сказати що у трясовині біля першої стежки мої хлопці знайшли вуалевий шарф. То напевно пані Зося бо з наших ніхто не носить таких дорогих шарфів. Ти чому мені не сказав раніше — та я цьому ніякого значення не надав. Не надав, не надав — буркнув Василь. Покажеш мені то місце? Добре! Отамани, Мирослава розпашіла перед коханим і поцілувала при всіх опришка. Дехто про себе, ніби глузував з них вголос та на те ніхто не зважав.

******************************

Мирослава раділа, що коханий нагодився саме вчасно. Треба вирішити нагальні питання щодо панського двору, Урсули бо бідна дитина залишилась сиротою. Василю? — Я зізнаюсь тобі щиро, що Урсулу я не покину. Вона тут народилася тут жила і гадаю, що її місце тут. Я буду з нею щоб не сталось. Мирослава? Не тобі одній вирішувати бо є ще один спадкоємець на цей панський двір. І хто то є той спадкоємець? Його ти добре знаєш і зовуть його Іван. Він панича брат по крові. Вони від одного батька, — пана Яна. А ти що збожеволів? Так так моя мила, вони з паничем брати, а я й не здогадувалась, думала — пахолок панів. Ти дивися, ото повезло йому добряче? А я подумала що раз немає уже нікого то може ми з тобою оселимось у палаці. А хіба щастя у палаці, у статках? Ми побудуємо свій палац не згірш панського. Боже милостивий, дай гарну долю і щасливе життя нам з коханим. Василь зібрав ватагу прямо перед ґанком палацу. Шановна ватагу, дорогі побратими нарешті позбулись зверхності панів. Головне що усе відбулось без зайвих труднощів і пролитої крові. Жовнірську смерті залишилось за панечем, який зараз з ними у потойбічному світі. Там вони розберуться у тому що накоїли. Ми від них нічого особливого не вимагали, працювали, гнули спину на них, а вони ще й знущались з нас, мордували за непослух, гвалтували наших жінок, сестер. Куди подівся їх гонор, їх безсмертя, вічність. Все пішло крахом в один момент. Немає панів, а палац стоїть, ми, як жили мирно так і живемо. Та розслаблятись не варто ще не всі пани знищені, не всі покинули наші терени. Ще багато зосталось по селах і боротьба продовжується. Жовніри самі знищили панича і поїхали до повіту де розкажуть про все,що коїлось тут. А тому вони направлять урядовців для опису майна і настанови і іншого душогуба. За палацом треба наглядати, недати змоги комусь розтягнути, знищити. А тому прошу підтримати мою ідею. Наш табір буде існувати до тих пір поки не зникне останній пан і повітове польське начальство. У таборі залишиться варта, яку змінюватимуть почергово опришки. Ми усі розходимось по домівках на зиму і ходити будемо на варту табору. У панському палаці залишається Іван, Урсула, Гайдук Андрій якщо хоче Мирослава. Треба комусь готувати їсти і доглядати палац. Прошу зголоситися хто має бажання стати на охорону палацу. Господарка велика. Треба подбати про дрова, харчі, заготовити корм для худоби, яка ще залишилось, опалювати приміщення палацу і так далі. Зголосилося кілька юнаків-опришків. Іван буде за старшого бо він є власник панського двору. А з ним і Урсула. Гадаю, що молодий панич Іван буде більше людяним до селян.