Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Опришки

Уникнути кари пану не доведеться, бо забагато зла накоїв. Панському гонору і владі прийшов кінець. Панич випив цілий штоф вина і почувався веселим і байдужим до всього. Пані теж сьогодні добре собі на жлукталася і пішла спати. До вечора ще було багато часу і панич пішов до кесарні. У кесарні на сінниках лежали жовніри і стогнали. Згадувати, що було з ними, не хотіли, та й лячно було. За стіною у льоху було чути стогін. То стогнав опришок Петро. Ще хлопчина, навіть моху під носом ще не було, а який грізний у боях. Такі тортури перенести не кожний зміг би. Панич пішов у льох і побачив скуцюрблене тіло опришка, а поряд старого гайдука Андрія. Юнак просив пити. Панич прожогом кинувся на кухню із кухлем води подався до льоху. Панич припідняв голову юнака і приклав до рота кухоль з водою. Петро ледь розкрив рота і вода потекла цівкою. Очі хотів відкрити та не зміг. Панич побачивши місиво на лиці юнака, вжахнувся. Хіба можна так катувати. Уявив, як катують його синів. Завмер від уяви і з жалістю провів рукою по злиплому кров’ю волоссі на голові. Вперше, проявилося милосердя до людини іншого статусу.

Не треба так мордувати живих істот. Кожному дано життя аби жити, радіти, творити а не знищувати та ще такимми методами. Юначе, юначе? — Ти мене чуєш? Я тобі хочу допомогти. Мені холодно ледь чутно промовив юнак. Панич зняв із себе каптан і накинув на тіло юнака. Петру стало тепло,але нестерпний біль побороти було важко, а тому видавав тихий стогін. Що маю зробити аби полегшити йому біль? Пан уже перейнявся життям молодого опришка. Може моє милосердя допоможе уникнути покарання, якщо залишиться жити юнак. Гайдук Андрій підійшов впритул до пана і просив дозволити звернутися до нього. Говори гайдуку, що хочеш? Паничу, якщо порятуєте цього хлопця, то може вас не скарають? Хіба таке може бути? Може. Може, паничу. То, що я маю робити? Йому треба юшки з курки, а мені дещицю, бо вже не пам’ятаю коли беззубим ротом щось смоктав. Панич прожагом кинувся на кухню, дав завдання зварити і принести до льоху. Петро насилу проковтнув кілька ковтків і відчув приплив сили та біль не вщухав. Гайдук Андрій робив мокрі примочки на лиці і тілі і знову накривав каптаном, аби тіло зігріти. Панич наказав перенести тіло юнака до палацу. У палаці поклали на м’ягке ліжко і накрили пуховою периною. Юнаку стало зовсім тепло і біль поволі минала. Пані вперше побачила справжнього опришка і вжахнулися від побаченого. Усе лице аж синє, тіло таке ж. Як же ти, дитинко, таке зніс. Мої діти напевно не змогли би, та й не треба, її стало страшно від таких думок. Нагодилася Мирослава з Урсулою. Ой дівчата, не підходьте до ліжка, бо ляк вас візьме. Не переймайтеся пані, я ще не таке бачила,- збрехала Мирослава. Мирослава знала що у льоху є побитий опришок, але не знала хто він. Присіла біля нього і ледь упізнала Петра. Адже з одного села, а у селі усі знають одне одного. Паничу? Якщо дозволите я буду його виходжувати з хвороби. Добре, добре Мирославо. Не дай йому померти, то є наше спасіння. Із-за плечей няні Урсули побачила покалічену людину і сльози появилися на її очах. Бачила, що то ще молодий хлопець і стало жаль. Бідна дівчина. Уже у такому віці надивилася на смерть багатьох людей і навіть рідного батька. А маму ще чекає. Має надію, що матуся повернеться і як завжди лагідно пригорне до грудей і буде розказувати різні пригоди, бувальщини.

***************************

Ватага сиділа навколо ватри. На інші ватрі на вертелі смажили молодого вепра, а в казані рибна юшка. Опришки потомлені сиділи і слухали отамана. Та розвідка донесла гарну новина. У панському дворі іде підготовка до від’їзду панів. Цього допустити не могли. Не могли і простити пану Анжею за спалені оселі опришків,за усі негаразди з покриттям вини жовнірів, які до пів смерті катували опришка Петра. За вигнання покоївки Мирослави. За зневажливе ставлення до Урсули, та таке інше. Тепер шлях до панського двору вільний ніяких перешкод немає. Палац треба зберегти у такому стані, як є. Панича взяти живим. Будемо смажити на вогні як смажив селян закривши їх у оселях. Прощення не буде панам. Досить тільки терпіти їхньому свавіллю. Геть мерзоту з нашої землі. Досить панувати над нами. Ми господарі на своїй землі і будемо панувати, як уміємо.

Попередня
-= 68 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!