Слава ЗСУ!

Пані не подавала виду радості. Злим поглядом дивилась на усіх, і спокійно пішла до палацу. Жовніри від пекучого вогню, що уже обпікав ноги — верещали несамовито, що олень десь у далечині відповідав свої риком. Почало світати, згарище ще тліло. На колодах догорали живі факели. Так буде з усіма кривдниками посполитого народу. І що то за така панська слабість коли смерть дивиться їм в очі. Навіть гідно померти не можуть. Це уже другий пан з переляку помирає від розриву серця. Навіть гідно померти не можуть,- проказав отаман. Василь підійшов до Петра, опустився на коліна і рукою гладив по плечах побратима Ти прости мені синку. Ми не знали що ти подався до повіту. Отамане ще трішки, я би зламався від тих туртур, але витримав. Самі кати були здивовані, що не змогли мене зламати. Казали, що зроблений із заліза. Так Петре ти терпів страшенні тортури, тебе не зламали. Тепер рани загоюються, і для тебе минуле буде сном. Я горджуся тобою. Опришки поодинці підходи до побратими і з сльозами на очах обнімали чи плескали по плечу Петра. Ми в захваті від тебе і чекаємо тебе у таборі. Обов’язково повернуся і ще повоюємо з панами.

По усіх повітах краю прокотилася хвиля опришківста. Вони втікали до Польщі та багато залишилось у своїх палацах. Із селянами заключали угоду на мирних умовах. Василь залишав панський двір. Попрощався з побратимами Петром, Іваном та Мирославою з Урсулою. Ти Іване залишаєшся на правах старшого і опікуватимешся Урсулою, Мирослава буде вам допомагати варити їсти, прати білизну, одяг і доглядати Петра. Отамане? Обізвалась Урсула. Я вже велика і сама буду виходжувати опришка. Він мені дуже подобається. Ну той добре, доглядає і дивись щоб скоро поставила його на ноги. Залишаю двох побратимів, аби закопати он тих собак десь на околиці панського двору за парканом.

Василь міцно обняв Мирославу, обняв Урсулу, яка так міцно пригорнулась і сказала, аби скоро повернувся. Подав руку Івану, гайдуку Андрію, у поклоні попрощався з челядю і поверну на вихід до воріт.

Пані нарешті показалась на ґанку з дітьми. Іван наказав гайдуку Андрію запрягти трійку коней у карету. Пані сіла у карету з дітьми. Куховарки у турбинку поклала наїдків, попрощалися і поїхала до повіту. Андрій вперше їхав у таку далеку дорогу. Дороги не знав. Та тут одна дорога до повіту, то ж не переживав що заблудиться. Повернувся на другий день. У кишені дзвеніло немало злотих, які пані йому дала.

*********************

У селі гомін по всюди. На місці спалених осель будують нові з допомогою опришків. Дерево перевезли із панського двору. По стодолах на току, молотять зерно ціпами.

Частину зерна перемелюють жорнами на борошно, крупу. Підготовка до зими іде повним ходом. Ніхто без роботи не сидить. Багато селян підводами возять хмиз, деревину на дрова. Навіть діти не сидять, теж допомагають.

Посипав сніжок і земля вкрилася снігом. Багато зрубів не викінчені, та заготовлених гонт немає, а закривати стріхою немає соломи багато. Зиму деяким мешканцям доведеться зимувати у рідні. Багато погодились на зиму перейти до землянок у таборі опришків. Харчів на зиму заготовили достатньо. Насушили грибів, назбирали ліскових горіхів. Селяни узяли за приклад від панів облаштовувати у господарствах льодяні для м’ясних припасів. У річках риби багато, то зиму перезимують. Ділитися харчали з панами уже не треба. У неділю, на майдані вперше будуть вибирати війта без відома повітових чиновників. Пани уже не будуть впливати на свідомість посполитих. Ми самі будемо, господарювати без панської ласки.