Слава ЗСУ!

Оберемо достойного –говорять у гурті селяни. Радяться, обговорюють кандидатури. І усі зійшлися на кандидатурі Василя Байчука. Це й чоловік достойний бути війтом. Він зорганізував опришків і побив панів у кількох селах. Сміливий, мудрий. З ним рахуються усі. То буде добрий, поміркований господар у селі. А те, що грамоти не знає,то не біда. Абетку вивчить у недільній школі. Хіба у селі мало мудрагелів, які навчалися у школі. Він те ж буде філософом. Допоможемо чим зможемо,- обізвався старший селянин, що крейцери порахувати не вміє. Та й тих німецьких крейцерів, ніколи не мав. Це так до слова.

Після служби у храмі усі пішли на майдан. Будемо обирати війта. Ну то їдемо заговорив селянин. На майдан пішли й опришки на чолі з отаманов Василем. Ця подія сколихнула усе село, тому усі і потягнулися до центру села.

На підвищення вийшов найстарший селянин села, так уже повелося, що розпочинає виголошувати старійшина.

Шановна громадо ?- нині ми маємо вибрати достойного чоловіка на посаду керманича села. Наш війт був непоганим чоловіком, хай земля йому буде пухом,- та злигався з паничем і догоджав йому, як тільки міг. То не є по Божому. Тому його скарала страшна сила. Утоп бідака і навіть могили не насипали, то не по –християнськи. Та нічого не вдієш. Як сталося, так сталося. Про покійників поганого не говорять.

Діду, давайте по суті- заговорив чоловік у літах. Як по суті, то по суті! Давайте, вибирайте з громади кого хочете бачити на місці Якима? Та ми уже усе обговорили у гурті і дійшли до висновку, що кращого чоловіка за Василя Байчука немає. Згірші є, але нам не підходять. Може є ще кандидатури? Є- обізвався з гурту наближених до Коваля Петра. Петро Коваль, тоже може бути. Добре, добре. Ще є кандидатури? Немає загув майдан. То давайте, піднімайте руку, хто за Василя Байчука. Весь майдан підтримав Василя, і за Петра уже не оголошували. Василю, іди но сюди, нехай тебе побачить громада. Тобі керувати далі, а мені пора до гурту. Василь впевненою ходою пішов до підвищення, яке збили з колод . Шановні мої, односельчани. Я напевно міг би бути війтом та, не усі кривдники побиті. Моя місія –вигнати кровопивць з нашого краю, а тоді буде моя згода. Та ти, що Василю?- ми усі з тобою були є і будемо. Загомонів майдан. Усі хотіли говорити та, помалу гурт почав розходитись. На майдані залишилися тільки одні опришки. Так і не вибрали нікого. Нехай ідуть. Ще не раз зберемося. Василю, та у нас уже панів не має, наступив спокій,- заговорив молодий опришок Данило. Воювати уже нізким. З повіту виступає військо на нас. Селянин Іван, приїхав з повіту і каже, що у Яворі жовніри узяли багатьох хлопців, які допомагали нам, коли били панів. Вони приїдуть і за нами. Так, що заспокоюватися на досягнутому не маємо права. Із сьогоднішнього дня розвідники на вороних будуть пильнувати чи не появляться жовніри у напрямку села. Петре, встанови чергування денно і мощно. Повіт не заспокоїться, буде проводити наскоки і деморалізувати обстановку у нашому краї. Пани підступні, вони ніколи не покинуть ласий шмат землів, і людей які мають на них гнути спину. Може бути ще й таке, що зберемо військо і підемо на повіт. Треба такий слух пустити і вони закриються на довго у повіті. Будуть чекати наступу щодня. Селяни, які їдуть до повіти, нехай ширять такі слухи.

Такий слух дійсно дійшов до повітового начальства і почалося таке, що волос дибки стає. Почали звозити захисний вал з частоколом. Виставили гармати, мортири самі озброїлися до зубів і ще запросили військо із сейму. Ото охопив їх страх, що відпало уже йти на опришків по селах. Ми можемо спокійно перезимувати, а на весні підуть на нас- закінчив отаман.