Слава ЗСУ!

Четверте століття до Р. X. було століттям величезного зросту великої Греко–Македонської імперії Олександра Великого. Величезні армії Олександра потребували величезну кількість зброї, одягу, кораблів, харчів, взагалі, всякого військового виряду, і тому грецька індустрія росла шаленим темпом, не встигаючи ті потреби задовольнити. Грецькі міста подвоювалися, потроювалися протягом кількох літ, і, відповідно, росла потреба їх у харчах та сирівцях. З Єгипту та Малої Азії не вистачало, бо там конкурували з греками перси. Балкани не могли дати багато. Лишилася єдина Україна. І греки охоче платили золотом (що його Олександр загрібав обома руками у підбитих народів) за українське збіжжя, рибу, шкіри, дерево та інші харчі і сирівці. Четверте століття до Р. X. було золотим віком Скитської держави; золото, дорогі мистецькі вироби, дорогі тканини, вино та інші предмети люксусу рікою текли до кишень скитської аристократії і взагалі до Скитської держави. Хати скитської аристократії — як показують археологічні знахідки — були переповнені дорогими мистецькими речами; їх одяг з найдорожчих тканин був прикрашений коштовними оздобами; вони носили безліч золотих прикрас та дорогоцінних самоцвітів надзвичайно високої мистецької вмілости. Коштовно оздобленою (найчастіше золотом та самоцвітами) була і їхня зброя, якої мали подостатком, бо Кавказ і Закавказзя були багаті на мідь та залізо. Недавно знайдений папірус з Oxyrhynchus каже, що скитський король Seneunos перший почав виробляти і вживати залізну зброю. На Кавказі розкопано руїни великих ливарень з 1–го тисячоліття до Р. X. Закавказзя постачало мідь усім сусідам. І сучасні кавказці дуже любуються в сріблом і золотом оздобленій зброї. (Тепер москвини їх винищили за те, що вони занадто любили зброю і вміли її вживати, не вагаючись).

Римський історик Діодор (І ст. до Р. X.) оповідає, що скити мали славну королеву на ім'я Зорина (від «зоря»?). По її смерті скити поховали її в збудованій для того піраміді, яка була 148 метрів височини, а боки — 444 метри довжини (славна піраміда єгипетського фараона Хеопса є 160 метрів височини з боками 250 метрів). На жаль, Діодор не згадав місця, де та піраміда стояла. Археологи знайшли пару «пірамід» в Криму. Одна з них — біля Керчі — збудована з великих (один на півтора) каменів, дуже добре оброблених і допасованих. Місцеве населення називає її «Золота гора», а місцева легенда каже, що в ній живе надзвичайної краси королева і береже поховані там скарби. Археологи знайшли тунель до неї, збудований єгипетським способом склепіння (кожний наступний камінь нависає на одну третину над попереднім каменем). Тунель провадив до центральної камери, як це звичайно в єгипетських пірамідах. Археологи знайшли камери порожніми — хтось їх вже пограбував (за: В. Савицький. «Пірамідальні структури південної України»).

Другу могилу скитського короля знайдено недалеко від неї. Вона відома під назвою «Куль–Оба» (означає «Горбок згарищ»). Вхід до неї був через тунель довжиною 40 метрів, 3 метри широчини і 10 метрів височини. Тунель і камера збудовані також на єгипетський спосіб — пірамідальним склепінням. В камері археологи знайшли гебановий саркофаг, поділений на дві половини; в одній половині — кістяк, а в другій — статуетки богів. Так ховали єгиптян. Кістяк мав на голові золоту, дуже мистецьки вироблену корону, на шиї мистецький золотий нашийник, кілька золотих наручників, наплечників. Біля нього лежав залізний меч з золотим держаком, золотом вкритий щит, золоті рештки сагайдака, стріли та чимало всякого роду оздобленого посуду. На сагайдаку був зображений герб міста Керчі — ґриф. В тій же камері був кістяк королеви з золотою короною на голові та дуже великою кількістю всякого роду золотої біжутерії; на деяких з них були зображення сфінкса або скитів. Під підлогою першої камери була друга камера, наповнена великою кількістю мистецьких золотих речей. Було їх щось із 120 кілограмів, але до музею дійшло лише 15 кг — решту покрали москвини, хоч француз, що керував розкопками, дуже їх пильнував.

М. Ростовцев пише: «Знайдені в скитських могилах мистецькі вироби мають т. зв. тваринний стиль. З історичної точки погляду він ще цілком не досліджений. Де він повстав? Який стиль: тваринний чи геометричний повстав перше? На ці питання ми не можемо ще дати відповіді. Одне знаємо, що він є дуже старовинний: в деяких областях бачимо його — вже виразно виявленим — вже за неолітичної доби. За мідяної доби він був вже дуже поширений, хоч був ще досить примітивний. Пізніше сумерійці в Месопотамії започаткували велику зміну: завели нову схему, новий план, який дожив до наших днів. Це — геральдична комбінація двох чи трьох тварин або птахів. Найулюбленішою схемою був бій між двома тваринами або між людиною чи божественною істотою і звірами. Цій новині товаришувала інша: заведення в декоративне і символічне мистецтво фантастичних потвор, складених з різних частин тіла різних тварин, часом і людського тіла, наприклад сфінкс, леви з крилами, дракон з крокодилячою головою, ґриф і т. п. Ця інновація поширилася по всьому старовинному світі. В Греції вона була популярна за архаїчної доби, але пізніш її заступили інші, багатші, витончені мистецькі уявлення. Ассирія завела деякі великі зміни: фіґури тварин там тратять реалістичність, а набирають декоративний характер, змішаний з рослинним стилем. Весь іранський світ був під великим впливом Ассирії в першому тисячолітті до P. X., але все ж він мав свою незалежну, самостійну культуру і тому створив свій власний стиль, що ми його називаємо скитським. Скити в Україні розвинули його на найвищий ступень тодішнього мистецтва. Від VI ст. до P. X. і далі ми знаходимо в українських могилах тисячі предметів цього стилю, який вже в VI ст. до P. X. був цілком сформованою індивідуальністю, хоч і мав чимало рис, подібних до тогочасного іранського мистецтва. Ясна річ, у скитському мистецтві бачимо не малоазійські тварини, а українські» (М. Rostovtzeff. «Iranias and Greeks in South Russia»).