Слава ЗСУ!

Лише за п'ять років (1932–37) москвини розстріляли чи замордували по концентраках кількадесятеро українських письменників та мистців; з них відомі: Г. Косинка, О. Близько, І. Крушельницький, К. Буревій, Д. Фальківський, Г. Чупринка (в 1921 р.), М. Куліш, М. Івченко, В. Підмогильний, М. Йогансен, О. Слісаренко, Є. Плужник, М. Ірчан, О. Досвітний, Д. Бузько, Г. Епік, В. Поліщук, К. Поліщук, Б. Тенета, Г. Шкурупій, М. Яловий, М. Драй–Хмара, В. Вражливий, Г. Коцюба, Я. Савченко, Л. Могилянська, Д. Загул, С. Пилипенко, А. Панів, М. Зеров, П. Филипович та багато інших. Селян знищили москвини за цей час кілька мільйонів.

Ми вже говорили, що московська мова є така бідна. Що три чверті свого словника москвини мусили заповнювати німецькими та французькими словами. Українська мова, навпаки, є така багата, що не має потреби позичати у чужинців, і тому наші мовознавці, складаючи нашу науково–технічну термінологію, брали її з української народної мови. Ясна річ, наша наукова термінологія не мала нічого спільного з московською. Такого «мазєпінскава сєпаратізма» москвини, звичайно, не могли дозволити, добре розуміючи, що за мовним відокремленням може прийти культурне відокремлення, а за культурним — і політичне. Отже, вони негайно в 1933 році понищили всі наші наукові словники УАН разом з їх авторами. На їх місце перше почали були складати «поправлені», с. т. змосковщині, але потім вирішили, що навіть і змосковщені будуть небезпечні для «єдінай нєдєлімай», бо ж наукові словники підносили б українську мову понад рівень «хахлацкава нарєчія мужикоф юґа Расіі». Тому не видали за 40 років ані одного словника української наукової термінології, навіть змосковщеного. Але видали великими накладами кількадесят московських з усіх галузей знання.

Як виправляли москвини з мусульбасами нашу наукову термінологію, показують такі приклади (в дужках терміни УАН): мускулатура (м'язня), наркоз (знечулення), ревматизм (ломець), елемент (первень), ароматичний (запашний), бинтувати (сповивати), вібруючий (тремтячий), гіпертрофія (переріст), себорея (лойотеча), токсин (отруя), юність (молодість), завод (вирібня), сигнал (гасло), канал (рів), об'єкт (предмет), діяфрагма (вічко), нівелір (рівнило), сегмент (вирізок), діягональ (косинка), центр (осередок), хорда (тятива), коефіцієнт (сучинник), вертикаль (дозем), радіус (луч), полюс (бігун), колізія (зудар), туманність (мряковина), градус (ступень), діяметр (поперечник), дисперсія (розсів), конус (стіжок), координата (сурядна), брандспойт (виприскувач), бренгауз (горнівня), бухшта (койла), бандаж (пов'язь), амальгама (живосріблина), амбразура (заглибина), кнопка (ґудзик), каска (шолом), літейний завод (ливарня), тротуар (хідник), петит (дрібень), курсив (письмівка), фотометр (світломір), стенографія (скоропис), контакт (дотик), штепсель (притичка), колектор (збірник), система (уклад), басейн (водозбір, сточище), баланс (рівновага), бібліотека (книгозбірня), тираж (наклад) і т. п. Нема потреби тут говорити, що ці «українські» слова переписані буква в букву з московського словника.

Московська «найдемократичніша демократія» в СССР кричить на весь світ, що вони зробили вищу освіту в УССР приступною широким масам українського народу, наблизили науку до народу. З наведених прикладів бачимо, що для українського народу зрозумілішим є, напр., ревматизм, ніж ломець, ароматичний — ніж запашний, бандаж — ніж пов'язь, токсин — ніж отрута і т. п.

Москвини на всі лади запевняють, що «братній народ» помагає, чим може, розвиткові української мови. Та, не маючи що відповісти на українське питання: «А скільки українських словників видано в УССР?» — примушені були почати (аж у 1953 році) їх видавати. Видали. Скільки? Лише малу частину одного на перші вісім букв (А–Ж) («Украінска–рускій славарь». Главний редактор И. М. Кириченко. Издательство Академии Наук Украинской ССР. Киев. 1953. — Т. І. А. Журі).

Відкриваємо той словник на букву А. Читаємо і не розуміємо, який, властиво, цей словник є: чи русско–русскій, чи московсько–чужомовний, чи чужомовно–чужомовний? ВСІ слова цілком тотожні, лише ліворуч надруковані українськими черенками, а праворуч московськими. Який хочете, лише не український, бо на 1800 слів на букву А подано 20 (двадцять) українських, і то таких, як, напр., аби, абияк, адже, аж і т. п. Отже, в тому «українському» словнику подано на букву А менш, як один відсоток українських слів. Правда, там є багато чужомовних слів, що вже увійшли в українську мову, як, напр., автор, академія, адреса, алгебра, анатомія, аристократ,, архітект тощо. Але таких слів у тому словнику зникаюча меншість у порівнянні до слів, переписаних з московського словника буква в букву (навіть із московським правописом), лише українськими буквами, як, напр., алкоголік — алкоголик, алюр — аллюр, аукціон — аукцион і т. п. Таких переважна більшість.