Слава ЗСУ!

Така «мудра» податкова система вела простісенько до повної руїни і зникнення Московської держави. Врятувало Московську державу від загибелі величезне історичне щастя москвинів. Саме тоді, у XVIII ст., вони дістали до своїх рук величезне джерело податків — УКРАЇНУ.

Ця подія не лише врятувала Московщину від загину, але й збудувала величезну Московську імперію під шахрайськими, брехливими іменами: спершу «Російська імперія», а тепер — «СССР».

Державний бюджет тої імперії, починаючи від 1654 року (Переяслав), вже ріс далі, як на дріжджах: з 20 млн. руб. раптово у XVIII ст. скочив на 70 млн. руб. Далі з 765 млн. руб. у XIX ст. виріс на 1240 млн. руб. у XX ст. Тепер ще дальше подесятерився.

1525 млн. руб. здирств, плюс яких 475 млн. руб. «закоханих» податків. Разом 2000 мільйонів рублів.

ДВІ ТИСЯЧ МІЛЬЙОНІВ ЗОЛОТИХ РУБЛІВ РІЧНО платила Україна перед 1917 роком, а тепер ще більше за своє братання з північним чортом. За 300 років заплатила 99999999999999999999 99999 мільйонів. Це лише готівкою, грішми, а працею 99999999999 999999999999999999999999999999999999999999999 мільйонів.

За ці гроші Україна могла би побудувати для кожної української родини кількакімнатний цегловий наймодерніший дім, разом з усім наймодернішим устаткуванням, електричними піччю, холодником, пралкою, радіо, телефоном, з м'якими меблями, килимами, з власним автом, а для селян — з повним реманентом наймодернішої машинерії, трактором, комбайном, тягаровим автом. Крім того, тих грошей вистачило б на будову всіх шкіл, всіх наукових установ, музеїв, театрів, ще красніших церков. Вистачило б на будову асфальтових доріг по всій розлогій Україні, включно з сільськими. Вистачило б на електрифікацію всієї України, включно з найдальшим, найменшим хутром. Вистачило б на будову всіх фабрик, що виробляли б усі продукти, що їх потребує висококультурний нарід. І не був би наш нарід 40–мільйоновим (незмінне число!) тепер, але 80–мільйоновим на просторі від Волги по Дунай. Народом найкультурнішим, найзаможнішим, найщасливішим у світі.

Була б, якби… якби не братання з «хорошим російським народом», з «російською демократією», з «великою російською культурою», з «братнім слов'янським народом» і т. п. — «московською блекотою», за виразом Т. Шевченка.

Якби, замість братання, плекали ми до московського народу щось цілком, геть цілком, протилежне, діяметрально протилежне. Плекали б ТЕ САМЕ, ЩО МОСКОВСЬКИЙ НАРОД ДО УКРАЇНСЬКОГО.

Лише це. Більше нічого. Лише це. І ТОГО Б ВИСТАЧИЛО.

Вистачило б, щоб замість УССР була 80–мільйонова найщасливіша в світі нація.

Вистачило б!

Хто ж завинив у тому братанню?

Народна мудрість твориться сотками, ба, тисячами років. Мудрість нашого прадавнього — понад 5000–річного народу каже: «РИБА ВІД ГОЛОВИ ПОЧИНАЄ СМЕРДІТИ».

Від голови, від проводу, від еліти нації.

Тож придивімось ближче до нашої української еліти.

XXIX. УКРАЇНСЬКА ЕЛІТА XX ст.

У нас були кам 'янярі, і часом добрі,

Але не було архітектів–творців.

Ю. Тютюнник

Переглядаючи кількатисячолітню історію нашої нації, бачимо в ній кілька діб великого піднесення політичного, економічного і культурного, які чергувалися з добами занепаду. Також помічаємо в нашій історії, що всі великі, славні доби України завжди були рівночасно і добами великої, кривавої БОРОТЬБИ української нації з її ворогами. І навпаки, доби занепаду завжди були рівночасно і добами тихими, БЕЗ боротьби, добами примирення з фактичним станом.

Кожну боротьбу завжди починають і ведуть найсміливіші, найактивніші, непримиримі елементи нації. Своїм власним прикладом вони зрушують, мобілізують, поривають націю за собою, очолюють боротьбу і перші кладуть в ній свої голови.

В кожному вибуху боротьби України із своїми ворогами втрачала Україна свій найвартніший елемент. В Україні століттями йшла негативна селекція: нищився найвартніший елемент, а зоставався при житті, виживав та множився менш вартісний. Пригадаймо собі різницю в характері нашої шляхти перед Полтавою (1709) і по ній. Б. Хмельницький і О. Безбородько, П. Могила і Т. Прокопович, П. Орлик і М. Драгоманов, Т. Шевченко і В. Короленко, мазепинці XVIII ст. і українофіли XIX ст. Небо і земля!

Бо не століттями, але буквально тисячоліттями напоювали українці ріками своєї (і ворожої) крови — найвартнішої, несукроватої — половину всього тоді знаного світу. Скити в далекому Єгипті, сармати в Еспанії, руси над Балтикою, кімри в Малій Азії, київські вої з азійськими ордами, козаки з Польщею, УСС, УГА, УНА, ОУН, УПА з москвинами.