Слава ЗСУ!

XI. ЗАКОНИ СПАДКОВОСТИ

Не лише фізичні,

але й духові прикмети людини є спадкові.

F. A. Woods

Щоб зрозуміти причини, які штовхають націю йти тим шляхом, яким вона йде, а не якимсь іншим, треба насамперед ЗНАТИ ту націю, а в першу чергу знати її провідну верству. Ми ніколи не пізнаємо, не зрозуміємо сучасної провідної верстви московської нації без розгляду ґенези (походження) тої верстви та без вирішення питання: чи вона успадкувала від своїх предків і що саме успадкувала. Щоб відповісти на це питання, треба знати науку про спадковість — генетику. З огляду на те, що наше суспільство (за винятком лікарів та природників) мало ознайомлене з нею, мусимо навести деякі закони генетики, бодай схематично, спрощено.

Батьком генетики був німецький чернець Г. Мендель (1822–1884). Науковими дослідами (з квітами) він знайшов перші основні закони спадковосте, з яких тут нас цікавлять закон видозміни (варіяції) та закон переваги (домінації). їх зрозуміємо найлегше з конкретного прикладу. Напр., спаруємо червону квітку з білою (заплід нючи пилком) і припустимо, що червоний колір є домінантним, с. т. має більшу силу передаватися нащадкам, як колір білий. Перша генерація (сини) буде складатися з 25% квіток червоних, 25% квіток білих і 50% квіток рожевих. Коли ж далі будемо спаровувати (схрещувати) їхніх нащадків, то побачимо щось інше.

Перша генерація складалася з трьох груп: 1) червоні, 2) білі, 3) рожеві. Якщо будемо спаровувати (схрещувати) в межах тої самої Групи, с. т. нащадків групи червоних лише між собою, нащадків групи білих лише між собою, рожевих — між собою, то дальші генерації виглядатимуть приблизно в такій схемі: (червоний колір домінантний).

Батьки: червоний спарований з білим

Перша ґен. ЧЧЧЧЧЧ ББББББ РРРРРР

Друга ґен. ЧЧЧ–РР–Б ЧЧ–РР–ББ ЧЧ–РРР–Б

Третя ґен. ЧЧЧЧ–РР ЧЧЧ–РР–Б ЧЧЧЧ–РР–Б

Четверта ґен. ЧЧЧЧЧ–Р ЧЧЧЧ–Р-Б ЧЧЧЧ–РР

П'ята ґен. ЧЧЧЧЧЧ ЧЧЧЧЧ–Р ЧЧЧЧЧ–Р

Шоста ґен. ЧЧЧЧЧЧ ЧЧЧЧЧЧ ЧЧЧЧЧЧ

Що бачимо? По–перше, бачимо, що схрещенці (покручі, метиси, бастарди) дають несталих, змінливих нащадків, різнородних нащадків, часто цілком неподібних до батьків. Напр., друга генерація від рожевих батьків має і червоних, і білих дітей, бо від білих батьків і червоні, і рожеві діти. По–друге, бачимо, що в дальших генераціях стає все менш і менш білих та рожевих нащадків, і, зрештою, білі та рожеві цілком вимирають, а, навпаки, залишаються самі червоні. Бачимо, що нащадки повертаються до домінантних властивостей своїх предків і що домішка слабших, (рецесивних) властивостей зникає, вироджується у нащадків. Цей закон генетики є надзвичайно важливий для нашої теми. Пам'ятаймо його. Та, хоч вони (рецесивні) і зникають, проте трапляється (дуже мало коли, що вони ніби раптово з'являються. Напр., в Америці біла мати породила від білого чоловіка чорну дитину (муринятко). Батьки, діди і прадіди обох — і чоловіка, і жінки — були всі білі. Чоловік подав до суду просьбу про розвід, оскаржуючи свою жінку в чужоложстві. А тому, що та жінка славилася на всю околицю як дуже чесна і моральна, то суд зарядив медичне слідство, яке виявило, що дуже далекий предок чоловіка був мурин. Таке явище називається атавізм, а його причини наука ще не знайшла (є лише теорії*). Проф. Т. Морган висунув у 1910 р. хромосомну теорію спадковосте. Як знаємо, тіло кожної живої істоти складається з мікроскопійно малих клітинок. Кожна клітинка має ядро (нуклеї), в якому є кілька пар «патичків», званих «хромосоми». В тих хромосомах містяться т. зв. «ґени», які є носіями властивостей, прикмет дорослої істоти. Кожний рід тварин чи рослин має свою сталу кількість пар хромосомів. Людина має їх 24 пари. Тіло живої істоти росте в той спосіб, що клітинка поділяється на дві; ці дві ростуть і поділяються кожна знову; ці дві кожна знову на дві і т. д. Цей поділ (мітозис) є надзвичайно цікавий процес (можна бачити через мікроскоп), який багато пояснив незрозуміле в спадковості. За браком місця тут не можемо його описати, лише скажемо, що КОЖНА хромосома ПЕРЕД поділом клітини розщеплюється вздовж, потім ці розщеплені стають попарно на середині клітини; тоді хромосома з'єднується з протилежною і, нарешті, поділяються на дві ґрупи, а кожна група відходить на протилежний (бігунковий) бік клітинки, і клітинка розділяється на дві. Таким, чином кожна дочірня клітинка дістає ВСІ гени матірньої.