Слава ЗСУ!

Але ж жовтневу революцію робили марксисти і в ім'я марксизму — говорять нам наші москвофіли. Тут маємо добрий приклад одного з численних шахрайств москвинів, а також приклад задурманення наївних хахлів спритною фразеологією. Пригляньмось характерові марксизму у світлі московської ментальносте.

Соціялістісчні ідеї в Европі оформилися в бритійському лейборизмі, у французькому синдикалізмі, в австрійських християнсько–соціялістичних партіях, в італійських католицьких професійних спілках і т. п. Всі вони мають християнське підложжя, всі вони є гуманістичні, всі вони стали на еволюційний шлях боротьби за права робітництва. Коротко — всі вони належать до європейської культури, тому й пустили корені в європейський ґрунт.

Щось цілком протилежне бачимо в творі німецько–жидівського духа — в марксизмі. Найхарактеристичною рисою марксизму є його — АНТИГУММАНІСТЬ, його ЗВІРЯЧІСТЬ. Марксизм — це апотеоза кривавого насильства, холоднокровної жорстокосте, примат громади над одиницею, яку приноситься в жертву тоталітарній державній машині, а звідси повна негація прав і свобод індивіда, фанатичний, релігійного характеру догматизм, а звідси духовий деспотизм і необмежена диктатура провідної кліки.

ВСІ ЦІ ПРИКМЕТИ МАРКСИЗМУ Є ТАКОЖ ПРИКМЕТАМИ МОСКОВСЬКИМИ НАЦІОНАЛЬНИМИ, як видно з поперед сказаного тут. Це і пояснює той величезний ентузіязм, з яким москвини зустріли марксизм. Марксизм є глибоко антихристиянський, отже, не належить до європейської культури. Це і виявилося конкретно в тому, що ані одна європейська нація його не прийняла за винятком німців, але й вони його дещо змодифікували. Натомість прийняли марксизм широ, цілою душею не європейці: москвини, мадяри, нащадки жорстоких ґерманів — німці та нащадки номадів — жиди, з яких один і створив його. Великі комуністичні партії в Італії та Франції — це явище кон'юнктурне, створене штучно москвинами, і живиться лише силою московської імперії. Впаде та імперія — не лишиться і сліду по тих неевропейських творах.

У нас є страшним «табу» сказати щось злого про жидів (нежидів можете плюгавити, скільки хочете). Та в ім'я правди мусимо заризикувати демагогічним закидом у «погромі».

Москвини, німці і жиди мають ІДЕНТИЧНУ ментальність. Всі три мають дуже багато спільного в своїй духовості. Назвім лише кілька найголовніших. Перша: всі три вважають кожний себе «вибраною» Богом нацією і запевняють, що сам Бог обіцяв віддати весь світ саме їм, с. т. всі три мають месіянську ідею панувати над цілим світом. Друге: всі три мають ідею беззастережного підпорядкування одиниці наказам громади (її вищої влади), с. т. неґація прав індивіда щодо громади, неґація особистої свободи. Третя: всі три мають уроджену жорстокість, безсердечність, садизм. Про вроджену німецьку та московську жорстокість знає тепер весь світ, але мало хто звернув увагу на жидівську жорстокість, хіба за винятком українців, які на власній шкірі пізнали її з рук тисяч НКВДистів, слідчих жидів в Україні. А жидівська жорстокість сягає далеко в сиву давнину праісторії, тому‑то і віддзеркалюється в їхніх св. книгах і в їхній релігії. Жидівська біблія повна прикладів страшної жорстокосте жидів; їхній Талмуд повний погроз жорстоких кар за переступи. Четверта спільна риса це — ксенофобія і свій шовінізм. П'ята — матеріялістичний світогляд і його практика. Є ще чимало спільного всім трьом, як, напр., галапасництво на інших народах, національна пиха тощо.

Ми дивуємось і не можемо зрозуміти того дивного факту, що, незважаючи на переслідування, упослідження і презирство москвинів до жидів, — всі жиди є москвофіли. Пояснення, що, мовляв, жид є завжди на боці сильнішого — не вистачає, бо ж москвофілами є й американські жиди. А пояснення дуже просте. Жидівська ментальність (духовість) є дуже близька, споріднена московській. Саме в цій спорідненості, а не в чому іншому, треба шукати причин надзвичайно високого відсотку жидів у совєтському адміністративному апараті, особливо в апараті терору. І в цій же духовій спорідненості твору жидівського духа — марксизму і національного духа москвинів лежать причини щирого захоплення москвинами марксизмом. Н. Бєрдяєв каже, що москвини змосковщили марксизм. Ні! Не змосковщили з тої простої причини, що не мали ЩО московщити. Щире захоплення москвинами марксизмом і дальша його доля показує, що справедливішою назвою для марксизму була б назва МОСКОВІЗМ. Це розумів навіть і чужинець (багато українців це донині не розуміють). Американський посол до Москви В. Бедел–Сміт каже: «Фактично большевизм є цілком тотожний з історичним московством» (за: W. Bedel‑Smith. «Му Three Years in Moscow»). Отже, жовтневу революцію робили не європейські марксисти, але «московісти», с. т. москвини; і не в ім'я європейського марксизму, але в ім'я московізму; інакше кажучи, в ім'я московських ідей, ідей московських національних. Жовтень був перемогою московських націоналістів, на що вказує і доля марксизму. Пригляньмось до неї.