Слава ЗСУ!

- Справді? Що ви робили у Форексі, пане О’Бісквіт?

- Та, друзяко, вчився в універі Бугари. 

- Ви – чарівник?

- Ні, друзяко, мене погнали за те, що я писав у студентський журнал.

- І що ж то було?

- Та все, що хочеш.

- Гм. А… пані Тіллі, то не ви надіслали нам написаний чудовим стилем лист-роздум про те, що всіх осіб віком до вісімнадцяти слід щотижня шмагати, аби вони не зчиняли стільки галасу?

- Щодня, пане де Ворде, - сказала пані Тіллі. – Щоб знали, як бути такими молодими!

Вільям вагався. Але верстат вимагав поживи, а вони з Сахарисою потребували вихідних. Навіть попри те, що Скель приносив їм іноді замітки на спортивну тематику (Вільям не міг розібрати в них ані слова, але поклався на те, що справжні любителі спорту навряд чи вміють читати), їм потрібен був більший штат. Тож варто було ризикнути.

- Чудово, - сказав він. – Ми пропонуємо вам усім випробувальний термін, котрий починається просто… Ох.

Він встав. Усі обернулися, щоби побачити, чому.

- Не турбуйтесь, - сказав Правитель Ветерані з дверей. – Передбачається, що це – неформальний візит. Я бачу, набираєте новий колектив?

Патрицій перетнув кімнату, супроводжуваний Тулумбасом.

- Е-е-е… саме так, - промовив Вільям. – Як ви себе почуваєте, ваша високосте?

- О, чудово. Звісно, дуже зайнятий – стільки доводиться читати, щоб бути в курсі справ. Та все ж я подумав, що міг би зайти поглянути на цю вашу «вільну пресу», про яку мені так розлого й барвисто розповідав командор Ваймз, - Ветерані стукнув ціпком по пригвинчених до долівки опорах верстата. – Втім, здається, далеко на ній не заїдеш^{34}.

- Але, ваша високосте, під «вільною пресою» я маю на увазі те, що ми друкуємо, - сказав Вільям.

- А що, хіба ви розповсюджуєте це у вільному доступі?^{35}

- Ні, за гроші, але ж…

- Ах, розумію. Йдеться про те, що ви почуваєтесь вільним друкувати все, що забажаєте?

Виходу не було.

- Ну… В цілому, так, ваша високосте.

- Бо це – як там той ще один цікавий термін? Ах, так… «те, в чому зацікавлене суспільство»?

Правитель Ветерані підняв типографську літеру й узявся уважно її вивчати.

- Гадаю, так, ваша високосте.

- Всі ті історії про людоїдських золотих рибок та чужих чоловіків, що зникають у великих сріблястих тарілках?

- Ні, ваша високосте. Це – те, що суспільству цікаво. Наша продукція – інша, ваша високосте.

- Овочі дивовижної форми?

- Ну, не без того, ваша високосте. Сахариса називає це «сторінкою розваг».

- Про овочі та тварин?

- Так, ваша високосте. Але це хоча б справжні овочі та тварини.

- Отже… Є те, що цікаво більшості членів суспільства, наприклад, сторінки розваг – і є те, в чому суспільство зацікавлене, але що зовсім нікому не цікаво.

- Окрім суспільства, ваша високосте, - вставив Вільям, намагаючись не загубити думку співрозмовника.

- Тобто суспільство і члени суспільства – це різне?

- Гадаю, все дещо складніше, ваша високосте.

- Безумовно. Чи не хочете ви сказати, що суспільство – це зовсім не те, що маленькі громадяни, котрих ви щодня бачите з вікон? Що суспільство мислить глобальними, суттєвими, чіткими категоріями, тим часом як маленькі громадяни просто крутяться під ногами зі своїми маленькими справами?

- Мушу визнати, над цією ідеєю треба поміркувати.

- Гм. Цікаво. Я-бо завжди помічав, що розумні й інтелігентні громадяни, досить їм зібратись докупи, легко піддаються впливові найбезглуздіших ідей, - сказав Правитель.

Він обдарував Вільяма поглядом, що говорив: «Я читаю тебе як відкриту книгу, включаючи примітки найдрібнішим шрифтом» - після чого знову роззирнувся по друкарні.

- Що ж, бачу, на вас чекає насичене майбутнє. І мені не варто робити його складнішим, ніж воно неминуче буде й без мене. Я помітив, у вас тут щось монтують?..

- Ми ставимо семафорний пост, - гордовито сказала Сахариса. – Тоді ми зможемо зчитувати сигнали безпосередньо з великої сигнальної вежі. А ще ми відкриваєм корпункти в Сто Латі та Псевдополі!

Ветерані здійняв брови.

-  Уявляю, - сказав він, – про скільки овочевих покручів ми ще дізнаємось. Чекатиму з нетерпінням.

Вільям вирішив стриматись за будь-яку ціну.

- Мене завжди вражало, як ті новини, що їх ви отримуєте, так точно пасують під розміри сторінок, - продовжував Правитель Анк-Морпорку, дивлячись на шпальту, над якою працював Боддоні. – Жоднї білої плями. І при цьому щодня трапляється що-небудь достатньо важливе, щоб опинитись на верху першої сторінки. Дивовижно… О, в слові «отримання» має бути дві «н».

---

  34 «Далеко на ній не заїдеш» - в оригіналі Патрицій говорить, що «вільний верстат» насправді «надійно прикріплений до підлоги». Гумор у тому, що верстат позначається тим самісіньким словом («press»), що й преса – див. зноску 1.

  35 «У вільному доступі» - обіграно слово «free», яке означає і «вільний», і «безкоштовний».