Слава ЗСУ!

- Запевняю тебе, Водічко, що ні. Ти знаєш, де на Вишеграді Некланова вулиця? Там була майстерня слюсаря Воборніка. Це була дуже справедлива людина. Та одного дня, повернувшись додому з пиятики, він привів до себе ночувати ще одного пияцюру. Після цього він довго лежав, а його жінка кожного дня, перев’язуючи йому рану на голові, говорила: «Бачиш, Тонічку, коли б ти не прийшов вдвох, я б тільки погримала і не кидала б тобі гирі у голову». І він сам не раз, коли вже міг говорити, присягався: «Твоя правда, мамо, коли вдруге кудись піду, більше нікого з собою не притягну».

- Цього б тільки бракувало, - закукурічився Водічка, - аби якийсь мадяр кидав нам щось у голову. Я його впіймаю за карк і швиргону вниз по сходах, аж полетить, як шрапнель. На ці мадярські пики йти треба тільки напролом. Нема чого з ними панькатися.

- Водічко, таж ти не так вже багато й пив. Я випив на дві чвертки більше, ніж ти. Ти зваж тільки: нам не потрібно ніякої бучі. Я ж за це відповідаю. Тут йдеться про кобіту.

- То я, Швейку, і цю кобіту лясну. Мені однаково. Ти старого Водічки ще не знаєш. Одного разу в Забегліцах на «Рожевому острові» одна така мавпа не хотіла йти зі мною танцювати, у мене, мовляв, спухла пика. Воно дійсно, пика в мене була спухла, бо я щойно повернувся з танцульок з Гостіваржа. Але подумай, така образа і від кого? Від якоїсь фіцьки. «Вельмишановна панунцю, - кажу я. - Щоб не було кривди, нате і вам разочок від мене». Та як зацідив я їй по мордяці, аж гепнулась на землю догори ногами, а за нею шкереберть полетів стіл з усім начинням, біля якого сиділи її мамуня, татуньо та два брати. Та я їх боявся, як вовк старої кози. Мені було начхати на цілий «Рожевий острів». Там були знайомі хлопці з Вршовіц, і вони прийшли мені на допомогу. Змолотили ми, мабуть, з п’ять родин з усіма діточками. Галас, либонь, було чути аж до Міхлів. Потім у газетах писали: «У такому-то саду, під час вечірки, влаштованої добродійним товариством якихось там земляків якогось міста…». Отож я й кажу: як мені допомогли, так і я завжди, коли запахне смаженим, допоможу своєму приятелеві. Роби, що хоч, а я від тебе ні на крок. Ти мадярів не знаєш… По стількох роках побачилися, та ще за таких умов, а ти ладен мене від себе відштовхнути?! Ні, такої прикрості ти мені не зробиш.

- Ну, то ходи зі мною, - вирішив Швейк, - але треба поводитися обережно, аби не вскочити у якісь неприємності.

- Не турбуйся, приятелю, - тихенько сказав Водічка, коли наближалися до сходів. - Я його як лясну… - І ще тихше додав:

- Побачиш, ми з тим чортякою мадярським упораємося раз-два.

І якби хтось був у під’їзді і розумів по-чеськи, то почув би зі сходів гасло, уже голосніше сказане Водічкою: «Ти мадярів не знаєш…». До цього гасла він дійшов в тихому шиночку над рікою Літавою, серед садів уславленої Кірайгіди, оточеної горбами. Ці горби солдати завжди проклинатимуть, згадуючи всі вправи до і під час світової війни, коли вони теоретично готувалися до погромів і різанини.

* * *

Швейк з Водічкою стояли перед дверима квартири пана Каконя. Перш ніж натиснути ґудзик дзвоника, Швейк нагадав:

- Ти, Водічко, колись чув, що обережність - мати мудрості?

- Це не на мене шите, - відповів Водічка. - Не давай йому і рота роззявити…

- Та і мені, власне, нема з ким тут говорити, Водічко.

Швейк подзвонив, а Водічка голосно сказав:

- Айн-цвай! - і злетить зі сходів.

Двері відчинилися, з’явилася служниця і спитала по-мадярськи, чого вони хочуть.

- Nem tudom1, - зневажливо сказав Водічка. - Вчися, дівко, по-чеськи говорити.

- Verstehen Sie deutsch?2 - спитав Швейк.

- A pischen3.

- Also sagen Sie der Frau, ich will die Frau sprechen, sagen Sie, dab ein Brief ist von einem Herr drauben in Kong4.

- Я дивуюся тобі, - сказав Водічка, ступаючи за Швейком до передпокою, - що ти можеш з усякою смердючкою говорити.

Зачинивши за собою двері, вони увійшли до передпокою.

Швейк зауважив:

- Диви, які гарні речі, навіть дві парасолі на вішалці, а й цей образ Ісуса Христа також непоганий.

З кімнати, звідки долинав брязкіт ложок і тарілок, знову вийшла служниця і сказала Швейкові: «Frau ist gesagt, da? sie hat ka’ Zeit, wenn was ist, das mir geben und sagen»5.

____________________

1 Не розумію (угор.).

2 Розумієте по-німецьки? (нім.).

3 Трохи (власне «ein bischen», бо pischen - мочитися).

4 Отже, скажіть пані, я хочу з нею говорити. Скажіть, що для неї у коридорі є лист від одного пана (нім.).

5 Пані сказала, що вона не має часу, але коли є щось, передайте мені (нім.).