Слава ЗСУ!

- Ви повинні були заявити, що він здезентирував, - розважно сказав Швейк. - Він, мовляв, довго до цього готувався і кожного дня говорив, що ось-ось зникне.

- Та хто б про такі речі думав? - відповів Водічка. - Ми своє зробили, а інше вже нас не турбувало. Там це було зовсім легко. Кожного дня хтось зникав і вже навіть трупів з Дрини не витягали. Біля нашого розшарпаного ландверака1 гарненько Дриною до Дунаю плив і роздутий чужак. Побачать таке вперше новачки, і аж температура в них підскакує.

- Треба було їм давати хінін, - сказав Швейк.

Вони саме ввійшли до канцелярського барака дивізійного суду, і патруль зразу ж відвів їх до канцелярії № 8, де за довгим столом над купами актів сидів слідчий Руллер.

Перед ним на столі лежав том кодексу законів, а на ньому - недопита склянка чаю. Праворуч стояло розп’яття з імітації слонової кості. Запорошений Христос розпачливо дивився на підставку хреста, вкриту попелом і недопалками цигарок.

Слідчий Руллер, на превеликий жаль розп’ятого Бога, саме однією рукою струхнув нову цигарку об підставку розп’яття, а другою рукою віддирав склянку з чаєм, яка прилипла до кодексу.

Звільнивши склянку з обіймів кодексу, він перегортав сторінку книжки з бібліотеки офіцерського клубу.

Це був твір Фр. С. Краузе з багатообіцяючою назвою «Forschungen zur Entwicklungsgeschichte der geschlechtlichen Moral»2. Задивившись на репродукцію наївних малюнків чоловічих і жіночих статевих органів з відповідними віршами, які відкрив учений Фр. С. Краузе у вбиральнях берлінського західного вокзалу, слідчий не звернув уваги на прибулих.

Тільки коли Водічка закашляв, він стрепенувся і перестав розглядати репродукцію.

- Was geht los?3 - спитав він і знову почав перегортати сторінки, шукаючи продовження наївних малюночків, ескізів та рисунків.

- Мельдую послушно, пане аудиторе, - відповів Швейк, - камарад Водічка застудився і тепер кашляє.

Слідчий Руллер лише тепер поглянув на Швейка і на Водічку, намагаючись надати своєму обличчю суворого виразу.

- Нарешті ви сунетеся, ледарі, - сказав, порпаючись у купі актів на столі. - Я наказав привести вас на дев’яту годину, а тепер вже майже одинадцята.

____________________

1 Солдат крайової оборони.

2 «Дослідження з історії розвитку статевої моралі» (нім).

3 Що трапилось? (нім.).

- Як ти стоїш, воле старий, - звернувся він до Водічки, бо той насмілився стати «вільно». - Як скажу ruht1, лише тоді можеш робити зі своїми ратицями, що хочеш.

- Мельдую послушно, пане аудиторе, - відізвався Швейк, - в нього ревматизм.

- Ти ліпше заткни пельку, - сказав слідчий Руллер. - Говоритимеш, коли тебе запитаю. Ти вже тричі був у мене на допиті, і правда з тебе лізла, як з дурної кобили розум. Так знайду, нарешті, ці кляті папери чи не знайду? Ну й маю я з вами, мерзотники, роботу. Ви думали під суд попасти, прорахувалися, лебедики. Так подивіться, сучі псини, - сказав він, витягнувши з купи актів товстенну папку з написом: «Schwejk und Woditschka»2. - Не думайте собі, що тут, в дивізійному суді, будете вилежуватися на ліжках через якусь дурну бійку і на деякий час уникнете фронту. Заради вас я мусив по телефону говорити аж з судом при штабі армії, йолопи ви проклятущі.

____________________

1 Вільно (нім.).

2 Швейк і Водічка (нім.).

Зітхнув.

- Не дмися, як кулик на вітер, Швейку. Тобі на фронті одразу ж відпаде охота битися з якимись гонведами, - продовжував він. - Слідство над вами обома припиняється, і кожен піде до своєї частини, де будете покарані при рапорті. Лише попадіться мені знову в руки, мерзотники, то я вас прикручу, аж язики повивалюєте. Ось вам довідка про звільнення, і поводьтеся по-людськи. Проведіть їх до канцелярії № 2.

- Мельдую послушно, пане аудиторе, - сказав Швейк, - ми обидва візьмемо ваші слова до серця і стократ дякуємо за вашу доброту. Коли б це було в цивільному житті, я насмілився б сказати, що ви золота людина. Отож ми обидва мусимо просити у вас вибачення за те, що ви з нами стільки часу втратили. Ми насправді цього не заслуговуємо.

- Забирайтесь вже під сто чортів! - загорлав слідчий на Швейка. - Пан полковник Шредер просив за вас. Не будь його, не знаю, як би це вам обійшлося.

Водічка відчув себе знову старим Водічкою тільки аж в коридорі, коли патруль вів їх до канцелярії № 2.

Вояка боявся запізнитися на обід і тому сказав:

- Та швидше, швидше, хлопці, сунетесь, як ті воші.

Тут Водічка попросив його не дуже розпускати губу:

- Щастя твоє, що ти чех. Коли б ти був мадяр, я б тебе роздер, як оселедця.