Слава ЗСУ!

Джанні Родарі

Пригоди Цибуліно

Переклад Анатолія Іллічевського

© G. Rodari

© А.Іллічевський (переклад з італійської), 1977

Джерело: Дж. Родарі. Планета Новорічних Ялинок. К.: Веселка, 1997. 540 с. — С.: 5-164.

Сканування та коректура: Aerius (ae-lib.org.ua), 2004

ПЛАНЕТА КАЗОК

Замість цієї передмови я хотів написати казку, де б діяли Цибуліно і капітан Півбороди, кум Гарбуз і синьйор Помідор… Але зрозумів, що це вже неможливо. Так яскраво, так дотепно і так вигадливо могла писати тільки одна людина в світі — Джанні Родарі.

Чи потрібна його казкам передмова? Не може бути її до сонця чи веселки, до вранішнього співу пташок чи вечірньої зорі. Все це є, все це буде незалежно від чиїх то не було б передмов. Такими простими й близькими є для всіх нас казки Джанні Родарі.

Його книжки потрібні всім нам, бо якщо в дитини не буде достатньо вітамінів веселощів і вітамінів фантазії (а наука неодмінно колись відкриє ці вітаміни), то вона не буде дитиною, а стане зразу маленьким дорослим у капелюсі та ще й з текою під пахвою. Вона буде сердитися, а не радіти, коли починається дощ, і ніколи в житті не побачить у небі торта. А якщо його там не побачити, то він ніколи не спуститься до нас на землю.

Кожен з нас, дорослих, теж виростав з якоюсь книжкою цього письменника в руці. Спитайте в своїх батьків — і вони вам підтвердять це. Тим більше дивно це звучить, якщо зважити на той факт, що Джанні Родарі писав італійською мовою й до нас могли доходити лише поодинокі його книжки. Але вони виявились такими гарними, такими веселими, що майже щороку приходили до нас. Бо не можна зупинити доща чи сніга, це є і буде, поки світ є світом. Отак і казки Джанні Родарі.

Першим завітав до нас Цибуліно. Я й зараз пам'ятаю ту свою найпершу книжку Джанні Родарі, її малюнки, навіть її великий формат зберігся у мене в пам'яті. Вона ще не була кольоровою, якими стали книжки Родарі згодом.

Мені здається, що Джанні Родарі дав нове життя самому жанру літературної казки. До нього вона була трохи немічною, штучною. Він зробив свого Цибуліно гучним, мов барабан. Завирувало [5] справжнє життя серед Лимончиків, Вишеньок, Груш і Цибуль.

І хоча там виявилися всі синьйори — від Помідора до Гороха, це не заважало нам зрозуміти, що Цибуліно ми їм не віддамо. Він — наш!

Джанні Родарі легко й невимушено приніс у казку зовсім сучасне життя з його незвичними для казки проблемами. В «Торті у небі» йому вдається перемогти войовничих генералів. Адже ні вчені, ні військові не могли повірити в те, що з неба може прилетіти не небезпека, не державна таємниця, до якої нікого не слід підпускати, а справжнісінький торт. І побачити це допомогли дорослим діти. Вони не мали ні спеціальних приладів, ні літаків, а тільки чисті душі й радісні очі. І дитячий погляд на світ переміг. Правда виявилася на боці дітей. І тільки так має бути на світі. Заради цього і писав свої казки Джанні Родарі.

А ще йому вдалося залишити в казці теплі, приязні почуття. Найкраще це втілилось, як на мене, в «Подорожі Голубої Стріли». Вона подекуди зовсім тиха, навіть якась домашня. її слід читати у ліжку, перед тим як батьки востаннє гримнуть, що давно вже час вимкнути світло. Але можна ще встигнути прочитати дві сторінки. Бодай одну! Мабуть, і справжні феї полюбляють приходити до людей саме такої вечірньої пори, коли вони можуть заховатися в темряві, щоб їх не помітили дорослі.

Зовсім незвичними виявилися «Казки по телефону», ще одна книжка Джанні Родарі. їх розповідав своїй доньці батько, який був комівояжером і весь час подорожував світами. Щовечора він дзвонив додому — і починалася нова казка. А оскільки за телефонну розмову, хоч і казкову, доводилося платити, то й казки його були зовсім короткими. Але це не завадило їм бути і цікавими, і дотепними, і мудрими. Ось, приміром, «Як один перукар купив місто Стокгольм».

Продавався дивовижний товар, серед якого були гора Монблан, Індійський океан, моря на Місяці. І якийсь перукар лише за те, що раз підстриг продавця, купив собі місто Стокгольм. Потім зібрав гроші, аби поїхати подивитися на свої володіння. Й радів, як дешево дісталося йому це красиве місто. І знаєте, чим закінчує цю невеличку казку Джанні Родарі? Нізащо не здогадаєтеся! Казкар пише, що той перукар усе одно переплатив. «Бо кожна людина змалечку володіє цілим світом, і це не коштує їй жодного шеляга. Так, світ належить їй, треба тільки закачати рукави, простягти руки й узяти його».

Ви ще не подумали, чому Джанні Родарі писав саме казки? Тоді поміркуймо разом. Хто перший? Ти? Кажи. Казки сповнені фантазії. [6] І я так гадаю. А ще чого? У них багато веселощів. Слушно. І сміху. А ще є в них сум і журба. Оце точно. А ще там завжди є діти. І діти, й іграшки, й дорослі — все найголовніше, що є в нашому світі. Оце, мені здається, і є те основне, чому Джанні Родарі писав казки, — в його казках є все те, що є в нашому світі, тільки зібране воно може бути на одній-однісінькій сторінці. Таке справді може бути тільки в казці.