Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Розмір має значення

Конвоїр умить виструнчився, немовби перед начальством, та слухняно відкрив двері. Я зайшов до невеличкого кабінету з вибагливими ґратами на вікнах. За письмовим столом сиділа і дивилася на мене молода білява жіночка у сіро-малиновій формі офіцера КГБ з капітанськими погонами. І якби не ця форма, її обличчя можна було б навіть назвати приємним. Витончені риси виказували добру породу, і тільки очі блищали якимось металевим блиском.

- Драстуйте, - ввічливо привітався я. - Мене кличуть Мамай.

- Юрист? - запитала жіночка.

- Збирач шишок, з вашої ласки. Але закони трохи знаю.

Я справді знав закони, а тому, не чекаючи на запрошення, пройшов уперед та сів у крісло, вмонтоване в підлогу серед кабінету. Крісло було м’яким, як і передбачає Чортківська конвенція, але чомусь не мало підлокітників - що вдієш, у Росії ніколи не поважали міжнародне право.

У такому сенсі я і висловився. Жінка за столом не зреагувала на мої слова, а натомість спитала громовим голосом:

- На кого працюєш?!

- На Сурґутське лісництво, - чесно зізнався я. - Тридцять перша бригада, сьомий загін.

- Не придурюйся. Нам усе відомо. Щире зізнання полегшить твою провину…

- Але збільшить строк, - додав я. - Шановна пані! Мені дуже приємно, що ми з вами зустрілися, хай би навіть у такому дивному місці, але для початку непогано було б познайомитися. Мене, як уже сказано, кличуть Мамай. А вас?

Із цими словами я відкинувся на спинку і закинув ногу на ногу. Жінка подивилася на мене з цікавістю, - мабуть, уперті в’язні траплялися нечасто. Потім теж відкинулася на кріслі і прийняла аналогічну позу. Я тут-таки пожалкував, що між нами знаходиться письмовий стіл, суттєво обмежуючи огляд.

- Мене звати капітан Аксінья.

Я й забувся за цю особливість. Річ у тім, що відповідно до місцевого звичаю жінка при одруженні мусила взяти прізвище чоловіка - так само собака міняє кличку зі зміною господаря. І задля економії інформаційних ресурсів і полегшення ідентифікації, дівчата до весілля позбавлялися прізвища і називалися тільки на ім’я. Ну і, зрозуміло, за військовим званням, коли таке було.

- Дуже приємно, - збрехав я.

- Ну то як? - запитала капітан Аксінья.

- В сенсі?

- Будемо зізнаватися?

- У чому?

- У шпигунстві на користь іноземної держави. Хіба не так?

- Якої держави?

- А ви хіба не з України?

- І що це означає? Хіба я не можу бути при цьому японським шпигуном?

- То ви зізнаєтесь у шпигунстві на користь Японії?

Здається, це була гра в запитання. Ми перепитували одне одного, намагаючись загнати у глухий кут. Однак зізнаватися у шпигунстві на користь Японії я не хотів, хоч і дуже поважаю японську культуру. А тому сказав просто:

- Дзуськи.

Я сказав це українською, оскільки не знаю російського еквівалента цього барвистого слова. Але вона, здається, зрозуміла чи принаймні зорієнтувалася за інтонацією.

- Тобто, діла не буде?

- Не буде, - підтвердив я.

І тут остаточно заспокоївся. Адже якби вони мали проти мене якийсь матеріал, питання про шпигунство на користь Японії не постало б. Логічно? А значить, я ніде не засипався. Ні, ви не подумайте, що я в цьому сумнівався, але дістати хоч і непряме, але підтвердження з вуст капітана Галактичної Безпеки - це приємно, хай йому грець. Отримавши таке підтвердження, припиняєш думати про минулі помилки, а зосереджуєшся на майбутніх перемогах.

Капітан Аксінья зміряла мене своїм металевим поглядом, тоді підвелася та пройшлася кабінетом. Не знаю, чи вона мала на меті продемонструвати свою ладну фігурку - скоріш за все, мала, бо жінки залишаються жінками, навіть у військовій формі. Отже, сіро-малиновий кітель злегка драпірував розкоші капітанської постави, зате коротка спідниця щільно облягала стегна й давала змогу насолодитися їхніми обводами, а ще стрункими ніжками у високих чоботях. Господи, що такі жінки роблять у Комітеті? Вони створені зовсім для іншого.

- Ви розумна людина, - сказала капітан Аксінья, заходячи мені за спину.

Не маючи нічого проти такої думки, я спробував розвернутися на стільці, і тут з’ясувалось іще одне порушення конвенції - місцевий стілець не крутився кругом себе. Ніякої поваги до прав людини, слово честі.

- А отже, - вела далі білява бестія, - не можете не розуміти, в якій ситуації опинилися.

- Цікаво, в якій же ситуації я опинився, га?

- У поганій, - лагідно сказала вона. - На батьківщині вас розшукують, чи не так?

На батьківщині мене розшукували, і це було правдою.

- А що це означає? Це означає, що тут, у тюрмі, за вас немає кому заступитися. Я вірно міркую?

Попередня
-= 74 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 8.

Останній коментар

AndrewLarly 20.07.2025

Коментар буде відображений після підтвердження модератором


AndrewLarly 13.07.2025

Коментар буде відображений після підтвердження модератором


AndrewLarly 03.07.2025

Коментар буде відображений після підтвердження модератором


Додати коментар