Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Розмір має значення

Мені довелося кивнути, хоч по суті це була помилка. За мене є кому заступитися, тільки білявій красуні зовсім не треба про це знати. Попри відсутність технічних засобів зв’язку право на сигнал SOS залишається за кожним агентом. Інша справа, що після його застосування можна ставити хрест на подальшій кар’єрі, а тому особливо квапитися не варто.

- Тут ви знаходитеся у повній моїй владі. Моїй, - вона підкреслила це слово, зазирнувши через моє плече у самісінькі вічі. - А значить, від стосунків зі мною залежатиме ваше життя.

Ага, зрозуміло. Але такі пісні скоріше для лохів, а не для освічених людей.

- Я хотів би побачити звинувачення, - спокійно проголосив я. - Звинувачення по всій формі.

Вона засміялася, немовби задзюркотіло лісове джерело.

- Скільки завгодно, хлопчику, скільки завгодно. У мене є показання кількох членів бригади, що ти намагався завербувати їх для роботи на користь України. Як гадаєш, цього досить?

За великим рахунком цього досить не було, але ж я не міг стояти стіною, треба було довідатися, куди хилиться справа, тому я промовчав.

- А крім того, ми не можемо допустити, щоб людина, яка знає тригонометрію і теорію хвиль, збирала із землі шишки, наче звичайний простий мужик.

Ця фраза була тонко розрахована і вдарила мене під самий дих. Звідки вона знає? Це ж було тільки вчора! Невже їхня система працює настільки швидко? Аби виграти час на роздуми, я вирішив удати дурня:

- Зрозумів! Ви хочете довідатися в мене резонансну частоту для кедрів? То мушу розчарувати - вона різна для кожного дерева. Без мене її обчислити не вдасться.

Жінка знову засміялася. І тут я раптом згадав попередження Африканича. Точно! Альоша! От що мав на увазі бригадир, коли казав «стукач». А я, дурень, думав тільки про шишки! Напевно, це він понаписував на мене казна-що, бо він - таємний агент КГБ!

- Альоша? - спитав я не стримавшись.

- А ти розумний мужик, - сказала капітан Аксінья, перервавши сміх. - Таким, як ти, не місце в лісі. Такі мають працювати на більш інтелектуальній роботі.

«Мамаю, тебе вербують», - попередив внутрішній голос. І хоча статут УГС дозволяє агентам в інтересах справи вербуватися на будь-яку службу та присягати будь-яким державам, я напружився.

- Що ви маєте на увазі?

- Тепле приміщення. Інтелігентних людей. Розумову працю. Хіба цього мало?

Після першого дня в лісі я теж не вважав, що цього мало.

- І що я маю зробити?

Вона вмостилася на краєчок стола, іще раз продемонструвавши кругленькі колінця.

- Зізнатися.

- У чому?

- У шпигунстві.

Тут уже засміявся я, настільки цей маневр був шитий білими нитками. Еге ж. Зізнатися. І отримати п’ять років ув’язнення. Красно дякую. Три місяці в лісі або п’ять років у теплому приміщенні з ґратами на вікнах. Який варіант обрали б ви на моєму місці?

Капітан Аксінья сприйняла мій сміх досить своєрідно, тому що у відповідь розстібнула два верхні ґудзики на кітелі, завдяки чому утворилося досить глибоке декольте.

- У тебе немає вибору.

Я так не вважав:

- Будь-який суд каменя на камені не залишить від показань вашого Альоші та інших «свідків».

- А хто сказав, що буде суд? - спитала вона. - До суду справа дійде тоді, коли закінчиться слідство. А слідство веду я, це, сподіваюсь, зрозуміло?

Це було зрозуміло. Незрозумілим залишалося тільки розстібання ґудзиків на кітелі.

- Отже, у тебе залишається два варіанти, - вела далі моя слідча. - Які, по суті, є одним варіантом. Або ти зізнаєшся у всьому й на п’ять років переходиш працювати в лабораторію. Або не зізнаєшся, і тоді все одно переходиш працювати в лабораторію, тільки вже на невизначений термін. А ввечері я буду тебе допитувати, - з цими словами вона розстібнула іще один ґудзик і провела пальцем від шиї вниз, немовби їй стало жарко. З-під кітеля визирнула не зовсім формена мережана деталь одягу, підібрана за старовинним українським принципом - аби цицькам було тісно, а думкам просторо.

Я заплющив очі і спробував зосередитися. Варіанти, звісно, різноманітні, нема чого сказати. Це я про ситуацію, а не про краєвид.

- Скажіть, будь ласка, а навіщо така складна комбінація? Я ж усього-на-всього порушник правил дорожнього руху, а не якийсь там академік, - обережно поцікавився я, втім, не сподіваючись на щиру відповідь.

- Ти з біса гарний порушник, - сказала вона. - До того ж, освічений. А КГБ потрібні освічені працівники. Проте бюджет нашої організації не настільки великий, як вважають заздрісні люди. Тому наймати закордонних фахівців нам елементарно дорого. І п’ять років, повір, це ще не так багато. Якби ти був академіком, ти міг би розраховувати на значно більше.

Попередня
-= 75 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!