Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Розмір має значення

Сама полонянка сиділа на канапі під вікном із броньованим склом і вишивала. Сукня в горошок, дещо зім’ята після моїх вправ із нею, та оце вишивання робили просто невпізнаною суворого капітана КГБ. Ніколи не припиню дивуватися, наскільки жінку міняє одяг. Просто фантастика!

- Дякую, що прийшов, - зустріла вона мене дещо сухувато.

Утім, я і не розраховував на поцілунки.

- Як ти тут?

- Як бачиш. Знічев’я захопилася забавою наших предків. Окрім того, це допомагає зосередитися.

- Є про що подумати?

- Ти не повіриш, але є. Як ти?

- Богу дякувати. Працюю.

Наша розмова аж ніяк не скидалася перший допит у КГБ. Та й наступні - теж.

- Слухай, Мамаю, а мій слідчий…

- Лях?

- Точно, Лях. Він хто?

- Мій начальник, - зізнався я. Навряд чи ця інформація є секретною.

- Зрозуміло. Ну і як він?

Вона задавала питання, не припиняючи вишивати. Тільки жінки здатні все робити одночасно.

- Нормальний собі начальник.

- У вас ділові стосунки?

- Авжеж.

Господи, куди вона хилить?

- А він одружений?

- Ні.

- Ну, а ти маєш дівчину?

- Маю, - ця інформація, певно, теж не була секретною.

- Гарна?

- Мені подобається. А то що?

Аксінья кинула на мене швидкий погляд.

- Ти знаєш, я просто хотіла побачити хоч одне знайоме обличчя. Мені просто самотньо. Але ти вже, мабуть, поспішаєш.

Я не дуже поспішав, проте сидіти і триндіти ні про що точно не збирався.

- Ти щось хотіла?

- Та так, нічого, просто побачити тебе.

Дивне бажання, їй-Богу.

- То я побіжу?

- Біжи.

І коли я уже стояв на порозі, вона раптом сказала:

- Слухай, Мамаю, а ти не кажи своєму начальнику, що між нами щось було в Сурґуті, добре? Тим більше, що це були чисто службові стосунки. Згоден?

- Звичайно, згоден. Я ніколи і не вважав їх інакшими.

- Ну, то й добре. До побачення.

- До побачення.

Цих жінок не зрозуміти. І що їй було треба? А я вже намріяв, що стану єдиним інформаційним каналом і забезпечу вирішальний успіх у справі! Дзуськи.

Тим часом моє відсторонення від справи уже набрало чинності. Віднині усі карти були в Ляхових руках. Він вів допити, чи, якщо хочете, співбесіди, він фактично одноосібно приймав рішення. Формально начальник мав рацію - з точки зору закону я сильно напартачив, викравши офіцера спецслужби дружньої нам держави. Такі помилки не можуть пройти непоміченими. Це я теж розумів. У кожного своя робота - у начальства своя, у мене своя. Була. І відповідальність своя. Нічого тут не вдієш.

Хоча ні, дещо зробити все-таки можна. Користуючись вимушеною паузою, я всерйоз взявся за розробку своєї нової версії. Це хоч якийсь - мокрий, але слід. Я занурився у бібліотечні файли, поцікавився останніми розробками міжрасової комісії. З’ясував усі звичаї та традиції гідробіонтів, з якими людству довелося контактувати вже протягом ста років. Треба зазначити, що особливої мстивості за ними помічено не було, але це ще нічого не означало. Життя не стоїть на місці. І я знову поринав у інформаційну безодню. А коли заморювався, читав старовинну пресу, аби пошукати аналогії - раптом хтось колись мав справу з чимось схожим. Історія часто повторюється.

Проте жодного посилання на подібні випадки знайти не вдалося. Тобто дівочість, звичайно, втрачали, іноді за досить суперечливих обставин, але на пошесть це ніколи не перетворювалося. З іншого боку, у давнину постійно розробляли біологічну зброю, але мішенню для такої зброї завжди були чоловіки, воїни, і ніколи - дівчата, особливо цнотливі. Дівчат у ті часи здебільшого фотографували, й інколи це виходило відверто непогано. Тоді вони ще не були такими худими, тому що не користувалися «Граціозою».

На другий день бібліотечних розвідок мене раптом відвідав Лях. Отак просто проходив недалечко й зайшов. Мене зовсім не вразив цей факт, оскільки в теперішньому душевному стані я не здатен був дивуватися. Хоча подія була того варта. Щоб оце Лях спустився зі своїх небес до простого агента? Та ніколи, нехай у гості. Він навіть у дрібних питаннях завжди викликав до себе. А тут взяв та й прийшов. Сів на стілець, наче простий смертний.

- Слухай, Мамаю, - сказав він задумливо. - Тут виходить дуже цікава історія. Усі троє фігурантів твердять одне й те саме. У них у всіх…

Тут до мене потрошку став доходити сенс слів.

- Троє? - перепитав я. - Тобто ти хочеш сказати, що розколов Аксінью?

Він розвів руками: мовляв, а ти хіба сумнівався?

Від такої інформації я остаточно прийшов до тями.

- І як це вдалося, коли не секрет?

Попередня
-= 91 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 8.

Останній коментар

AndrewLarly 20.07.2025

Коментар буде відображений після підтвердження модератором


AndrewLarly 13.07.2025

Коментар буде відображений після підтвердження модератором


AndrewLarly 03.07.2025

Коментар буде відображений після підтвердження модератором


Додати коментар