Слава ЗСУ!

Журба за ним дає поживу й міць людині.

Той, хто в сльозах за ним не потонув, живе

В ковчезі Ноєвім, неначе в домовині.

* Підчаший, виночерпій.

***

До гончара зайшов я, позираю

На тисячі горшків - і той, що скраю,

Зненацька вигукнув, немов з одчаю:

«Хто тут гончар, а хто купець - не знаю!»

***

Корону ханську? Нa, ми продаєм

За дудку, от ціна! Ми продаєм!

Чалму та чотки, вісників облуди,

За піалу вина ми продаєм!

***

Підпилий, завернув учора я до шинку.

Там саме дід вино собі точив у кринку.

Я запитав його: «Чом не боїшся Бога?»

«Бог добрий,- він сказав.- Сідай і випий, синку!»

***

Честь юної лози хай буде бездоганна!

Нехай невірного проллється кров погана,

Хай потече мазка з двох тисяч ліцемірів,

А цей солодкий сік віддай в обійми жбана!

***

Не відкривається нікому таємниця:

Не знаємо, коли із тілом розлучиться

Душі призначено. Земля для нас - темниця.

Тож пий, бо казка ця не скоро закінчиться.

***

Я у вино шалено закохався,

П\'ю й не боюсь того, чого боявся.

П\'ю стільки, що мене питає стрічний:

«Ей, глечик із вином, ти звідки взявся?»

***

Імення доброго не прагни, не сором

Себе зажурою перед одвічним злом:

Від духу винного обезумiти краще,

Аніж уславитись молитвою й постом.

***

Я чую: «Менше пий, в вині добра немає!

Чому рука твоя сулію обіймає?»

«Поглянь на дівчину та на вино іскристе:

Причин, по-моєму, ясніших не буває!

***

Спокійно їж і пий, ходи собі в киреї,

Якщо це праці плід, дбайливості твоєї,

А решта... мудрому ціна її відома -

Й життя коштовного він не складе за неї.

***

Я вивчив образи живого й неживого,

Проник у саму суть високого й низького,

Але без сорому я визнаю, що досі

Від хмелю кращого я не знайшов нічого.

***

Цій чаші мудрий похвалу співає,

Цілунками чоло її вкриває,

А всесвіту гончар цю дивну чашу,

Оздобивши, об камінь розбиває.

***