Слава ЗСУ!

Завгосп мовчки спокійно виліз у вікно, пройшов по карнизу, обхопив Злюкіна своєю могутньою рукої і, притискаючи його до стіни, повільно-пові ьно потяг за собою.

Коли вони скочили з п двіконня, Прометей Гаврилович підвів Злюкіна до дошки, повернув обличчям до класу і тихо сказав:

А тепер подивися всім у вічі...

І, може, вперше клас побачив у розгублених, переляканих, повинх сліз очах Злюкіна щось людське.

Довго дивитися в очі однокласникам Злюкін не зміг. Він опустив голову і тремтячим голосом мовив:

Я більш .. не буду....

Федя, звичайно, дав би Злюкін ще й потиличника. Прометей Гаврилович цього не зробив. Але Злюкіну краще був би потиличник...

Уперше в житті Злюк'н змушений був вибачатися, та ще й перед усім класом.

Цей випадок зробив Прометея Гаврил вича в школі прямо- таки легендарною особою. А двометровий Філя Мілановський з дев ятого «Б», найбільший у школі спеціаліст з НЛО (нерозпізнаних літаючих об'єктів) висловив припущення, що шкільний завгосп не хто інший, як інопланетянин.

Так чи інак Прометея Гавриловича в школі полюбили всі

От якби всі вчителі були такі, як вій...— зітхали деяк, учні.

Лише Злюкін, замість того щоб картати себе за дурісгі і дякувати завгоспові за порятунок, незлюбив Прометея Гавриловича після того випадку. Завгосп його, бачте, згань, бив перед усім класом. А що ж тебе цілувати за те, що приму, сив усіх так хвилюватися і мало не вбився через свої вибрики? Але Злюкін тому й був Злкжін, що нічого цього не розумів і розуміти не ХОТІВ-

Усе те відбувалося наприкінці минулого навчального року.

А на початку цього року хтось (невідомий поки шо «хтось», бо піймати його не могли) почав робити хнтру й підступну шкоду. У кабінетах були замки, які старі люди називаюті «французькими»,— з маленькими пласкими «автомобільними» ключиками, що вставлялися у вузьку шпаринку. У класан замки були звичайні, з великими ключами, тому в круглу шпарку навіть можна було зазирати до класу. Так-от невідомий «хтось» у замки кабінетів заганяв уламок сірника, а в замки класів копійку. І ключі в замки неможливо було вставити, кабінет або клас не можна було відчинити. ї уроки зривалися, на радість ледарям і порушникам дисципліни.

Прометей Гаврилович дуже переживав, хоча й умів досип швидко відчиняти замки викруткою. Не чергувати ж йому з викруткою весь час біля класів. У шкільного завгоспа і без того справ чимало.

Просто Еврісфей якийсь попорався! —сказав одног дня Прометей Гаврилович, черговий раз відчиняючи викруткою двері.

А... а хто такий Еврісфей? — спитав Агашкін (завгосп одчиняв двері саме їхнього класу).

Та цар один поганий,— усміхнувся Прометей Гаврилович,— той, що весь час наказував Гераклу робити різ» подвиги.

Агашкін подивився на Лесика, той на Жору, Жора на Ле сю, Леся на Аліну — ніхто з них про Еврісфея ще нічого ні знав.

Прометей Гаврилович похитав головою і сказав: А треба, треба було б уже й знати...

На великій перерві у шкільній бібліотеці вишнурувалас) черга. Усі примірники «Міфів Давньої Греції», які тількі були в бібліотеці, розібралися в одну хвилину.

І почалося в їхньому класі (та й не тільки в їхньому) захол лення грецькими міфами. З легкої руки Агашкіна вчител були переімеиовані на міфологічний лад.

Директор школи Лев Парамонович став, звичайно, Зевсом Парамоновичем. Ким же він міг бути, як не верховним богом- гпомовержцем. До речі, воно йому було й до лиця. Характер V нього був, як уже казано, крутий.

Ставна волоока вчителька хімії Кира Андріївна стана Ге- пою Андріївною. Гера, за міфологією,— це цариця богів, пружина Зевса. Хоча, звичайно, Кира Андріївна дружиною Льва Парамоновича не була.

Завуч, вчителька математики Фаїна Панасівна, стала Афі- ною Панасівною — богинею неба, повелителькою хмар і блискавок, богинею родючості, покровителькою мирної праці. Щодо праці, хмар і блискавок усе було точно. Фаїна Панасівна без кінця говорила, що головне в житті праця, що треба працювати, працювати і ще раз працювати. А оскільки працювати хотіли не всі, то й хмар і блискавок вистачало.

Красуня вчителька української мови та літератури Мар- гарита Михайлівна стала, звичайно, Афродітою Млхайлів- 'ною.

Вчителька біології Зінаїда Семенівна стала Артемідою Семенівною. Тут було абсолютне попадання — і тварин, і звірів, і дерева, й рослини вона любила до безтями. І була неодружена, точнісінько як богиня-діва Артеміда.

Сгаренька, найстарша серед учителів, кругленька, завжди усміхнена вчителька географії Пелагея Петрівна стала Гея Петрівна. Гея (грецькою — Земля), за міфологією, була однією з найперших богинь, яка виділилася з первісного хаосу, прародителька багатьох богів, а також людей.