Слава ЗСУ!

І все-таки Клава любила свого тата. І нікому не дозволяла казати про нього зле. Навіть колн її мати, яка працювала иа двох роботах, прибиральницею і вахтером, доведена до відчаю, щось знесилено кричала, Клава хапала її за руки і завжди говорила одне й те саме: — Не треба' Не треба! Все одио він хороший. Все одно!.. А «хороший тато» лежав у брудній калюжі і не міг підвести голову...

Як Вітя жалів Клаву! Йому навіть було трошечки незручно перед нею, що от у нього такий гарний тато, а в неї...

І знову Вітя летів на мітлі з Міс Таємницею у чистому безхмарному иебі і в грудях його солодко лоскотало, і від польоту, і від передчуття радості. Він побачить, він зараз побачить...

Внизу показалася земля — зелені левади, переліски, річка... На березі чепурненькі хатки, навколо них сади вишневі... Аж он посеред просторого двору гульбище дивовижне. Розстелений иа землі величезний килим всуціль заставлено різними наїдками смачними, а навколо сидять кружка люди впереміш із дикими звірами та домашніми тваринами. І всі разом закусують і сміються, ґелґочуть, кожен по-своєму.

Виявляється, у Добряндїї сьогодні велике свято — іменини лева Самсонія. Лев Самсоній був уже досить похилого лев'ячого віку. Йому минало сьогодні тридцять років. Він давно вже став вегетаріанцем, тобто не їв м'ясного. Сидів на молочній дієті — кефір, молочко, ряжанка, дитячі сирки... Але найбільше любить лев Самсоній вареники з картоплею, які так майстерно готує тітонька Гортензія. Зубів у Самсо- иія вже немає, замість них вставна щелепа, яка муляє йому і якою він через те користується лише у свята.

Китиця на його хвості вилізла, і він змушений носити штучну капронову, бо що то за лев, цар звірів, без китиці на хвості. Пазури в нього стерлися, ревматизм покрутив суглоби, але грнва ще пишна, і якщо її добре розчесати, то виглядає Самсоній досить бадьоро. Ніхто йому його років не дає.

Колись замолоду Самсоній жив у Злаидії, був хижаком. Але потім перейшов у Добряндію. Його охоче прийняли.

Зараз найближчий ного приятель — це зайчик Митя, музикант, що працює ударником (чи, пак, барабанщиком) у заячому естрадному оркестрі. У Добряндії прекрасний заячий оркестр, який виконує котячі концерти, що їх складає кіт-композитор Василь Мяукнцькнй.

Люди й звірі в Добряндії живуть у цілковитій гармонії.

Про все це розповіла Віті Міс Таємниця за ті дві хвилини, поки вони плавно спускалися вниз, на подвір'я хати королеви Добряни, де й відбувалася урочистість.

На хаті королеви Добрянн у стріху, наче телевізійна антена, була ввіткнута мітла. Дуже схожа на ту, иа якій прилетіли Вітя з Міс Таємницею.

І Вітя раптом подумав: «Авжеж! А чому ні! Вона ж колишня двірничка».

Хоч колишньою двірничкою була баба Маша, а не королева Добряна.

Королева сиділа на низенькому ослінчику в домотканій спідниці й кептарику, у біленькій хустці, на якій зверху була причеплена маленька дерев'яна корона.

Обабіч Добряни сиділи дядя Вася і тітонька Гортензія. Вітя одразу впізнав їх. У дяді Васі були чн то руді, чи то прокурені вуса, а за вухом - жовтий гранчастий олівець.

Поряд з дядею Васєю сидів Альховка.

У тітоньки Гортензії щока була в борошні. Мабуть, вона прибігла й сіла до гурту останньою, прямо від печі. Бо перед іменинником парувала велика миска щойно принесених вареників з картоплею

Лев Самсоній дивився на ннх захопленими очима, і по щоці його стікала сльоза розчулення. Він не міг собі дозволити взятн вареника, бо в цей час його друг зайчик Митя виголошував здравицю на честь іменинника.

Митя говорив про те, що лев Самсоній є одним з найдо- стойнішнх громадян Добряндії, чесним і справедливим, добрим і мудрим.

Хто б не звернувся до нього за порадою або допомогою — корова чи кіт, заєць чи собака, дядя Вася чи тітонька Гортензія, метелик чн жук-кузька,— Самсоній ніколи нікому не відмовляв. Весь свій багаторічний лев'ячий досвід, всю свою мудрість царя звірів він віддав на благо рідної Добряндії.

Потім виступила тітонька Гортензія.

Я дуже люблю. Самсонія,— сказала вона.— Варити для нього вареники з картоплею — сама насолода. Бо він їсть з таким апетитом приємно дивитися.

Після тітоньки Гортензії слово взяла корова Мумуня.

Му-мушу сказати, що той, хто любить молоко і молочні продукти, не може не любити, не шанувати мене. А того, хто любить, шанує мене, хіба можу не любити я?..

Королева Добряна слухала внступн, лагідно усміхаючись. Раз у раз вона поверталася до дяді Васі й питала:

Що він сказав? Що вона сказала?

1 дядя Вася, приставивши до рота долоню, коротко повторював прямо у вухо королеві зміст виступу.