Слава ЗСУ!

Вони йшли стежкою, що гадючилася понад берегом, то спускаючись у піщані вибалки, до самісінької води, то здираючись на стрімкі зелені кручі. На одній з круч стежка ледь ие зривалась у річку, огинаючи над водою кучеряві дуби.

Обережно, обережно!.. Котю, обережно! Ой, як тут високо! — забідкалася мама і гримнула на тата:— Ану тебе з твоїм «Бережком». Придумав!

Нічого-нічого! — не обертаючись, відгукнувся тато.

Котька тільки хихикнув.

І подумав: «От якби звідси шубовснули тато з мамою! От би ляснуло!»

1 знов хихикнув.

Але кручу проминули без пригод.

З-за гаю над берегом простелився широкий шлях. І тим шляхом просто на них їхав віз, запряжений парою волів. Для Котьки це було так несподівано (він ніколи в житті не бачив живих волів), шо він не втримався і якось мимоволі вигукнув:

О! А це що таке?

Дідок у вигорілому військовому кашкеті без зірочки, що сидів на возі, усміхнувся в руді вуса:

Дика природа!

Тато з мамою засміялися.

Котька почервонів.

У вас і в зоопарку таких иема. Правда ж? — сказав дідок, спиняючи волів.— Сідайте, підвезу. Либоиь, дачники иа «Бережок», га?

Да-да, от спасибі! — незвично солодко проказала мама, закидаючи на воза свій чемоданчик і сумку. Тато й собі спритно кинув чемодани на воза і обернувся до Котьки:

А ти чого? Давай сюди «авоську» і вудочки...— і поблажливо усміхнувся:— Це, синку, воли. Круторогі українські волн.

А то я не знаю! Теж іще! — хмикнув Котька, червоніючи ше більше.

Лізь уже на воза, знавець! — насмішкувато промовила

мама.

Мстивий народ ці дорослі.

Ну, нічого-нічого!..

Дідусю, скажіть, а як називається та річка, що отамо впадає в Десну? — невинним тоном спитав" Котька і метнув на тата з мамою лукавий погляд.

Отам-го? — перепитав дідок, показуючи пужалном.— Рівчак! А ти думав — Міссісіпі? Ні! Просто Рівчак та й усе. Ти що — боявся переходити, щоб ие той... не булькнути?

Я-то ні-і..— протяг усміхаючись Котька.

О, дивись-дивись, яке місце для риболовлі! — перебив його тато, показуючи на темну завороть річки, над якою схилилася старезна коренаста верба.

Прекрасне! Тут, мабуть, і щуки, і... і соми водяться,— підхопила мама, хоча в риболовлі не тямила анічогісінько.

«Затирають! Не дають говорити!» — зітхнув Котька і тут же вирішив: «Гаразд! Не буду вже вас чіпати. Знайте, що я не такий».

І йому стало дуже приємно від власного благородства.

Отак, не чим-небудь, а возом, запряженим волами, в'їхав Котька у «Бережок».

І те, що то був такий давній спосіб пересування, яким користувалися ще їхні предки, сповнювало Котьчиие серце особливою насолодою. Він уже уявив собі, як він розповідатиме про це хлопцям у школі і яке це справлятиме на них, а особливо на їгоря Дмитруху, враження, і в грудях йому солодко тенькало. Шо й казати, перший день у селі почався прекрасно — і тато з мамою у воду впали, і волами їхати довелось... Є, є про що розповісти! Не те що Євпаторія.

А нещасний Тютя десь у Сочі під пальмою на пляжі мучиться...

РОЗДІЛ III Перші враження від «Бережка».

Спиридон Спиридонович і його посімейство.

«Копаємо погріб». Проблема водопостачання на Десні.

Дружня вечеря

Будиночок їм дістався другий скраю, прекрасний будиночок, з прекрасною верандою, з двома вікнами, з газовою плитою, з прекрасним столом, вкопаним коло будиночка (коло кожного будиночка було вкопано стіл і лавки). От тільки двері не замикалися через погано підігнаний замок і не було холодильника. Холодильник був у сусідньому будиночку, який займав татків начальник Спиридон Спиридонович. Він

приїхав ще вчора з дружиною і дочкою років вісімнадцяти. Вони всі троє якраз сиділи біля свого столу і снідали — Спиридон Спиридонович у великих чорних трусах, дружина й дочка у барвистих купальниках.

Тато, навіть не розпакувавши чемоданів, пішов до них вітатися.

Поки тато вітався, мама розпаковувала чемодани і бубоніла собі під иіс. З того бубоніння Котька довідався, що вона так і знала, що вона дурна, що ие треба було погоджуватися, що її чекає не жнття, а мука, що вона взагалі нещасна, що у всіх чоловіки як чоловіки, а в неї...

Тут знадвору почувся радісно-збуджений голос тата:

Заїнько, а подивись-но, якого судака впіймав Спиридон Спиридонович на спінінг!

Під вікном стояли усміхнений сяючий тато і Спиридон Спиридонович, який, щось пережовуючи, тримав на лозині такенького собі судачка, на півкілограма, не більше.