Слава ЗСУ!

Водночас люди вперто стояли на тому, що між поруйнуванням вітряка та Сніжком немає нічого спільного: вітряк повалився лише через те, що його тонкі стіни не витримали натиску бурі, казали вони. Тварини ж були переконані, що справа не в стінах, хоча й постановили потовщити їх при відбудові до трьох футів заміть колишніх вісімнадцяти дюймів. Звичайно, для цього потрібно було значно більше будівельних матеріалів, передусім каміння. Але протягом тривалого часу не вдалося приступити до роботи, оскільки весь кар’єр було засипано талим снігом. Із морозами прийшло певне полегшення, та робота була тяжка, а колишнього ентузіазму не було, як і загальної віри у близьке світле майбутнє. Холод і голод стали постійними супутниками їхнього життя. Далебі, тільки Боксер та Конюшина не занепадали духом. Мало не щодня Крикунець виступав із дедалі яскравішими вимогами про радість та велич героїчної праці, що ставить найостаннішу із тварин на цілу голову вище будь-кого із людей, і їх, звичайно, слухали всі, хоча більшість худоби значно краще надихав повсякденний приклад невтомного Боксера з його незмінним гаслом «Я працюватиму ще краще».

Десь на початку січня почалися перебої з харчами. Різко зменшилися порції зерна, й було оголошено, що натомість видаватимуть більше картоплі. Потім однак з’ясувалося, що більша частина запасів картоплі замерзла в буртах, не досить добре прикритих із осені. Голод невблаганно зирив їм у вічі.

Було життєво необхідно приховувати цей факт від решти світу. Збадьорені падінням вітряка, люди пустили в хід нові брехні щодо Скотоферми. Знову пішли чутки, що всі тварини здихають з голоду чи від хвороб, що між ними розгорілася жорстока усобиця і на фермі практикуються пожирання дітей і суцільний канібалізм. Наполеон не чекав нічого доброго від того, що люди дізнаються про справжнє становище з харчами на фермі, і вирішив використати пана Хитрика для активної контрпропаганди. Доти тварини, як правило, не зустрічалися з паном Хитриком під час його щотижневих візитів, але тепер кільком спеціально одібраним вівцям було велено ходити за ним слідом, час од часу повторюючи, що порції кормів невпинно ростуть. Крім того, Наполеон видав секретний наказ наповнити майже порожні засіки піском, а зверху присипати його залишками дерті й зерна. Під якимось вірогідним приводом пана Хитрика ніби між іншим провели повз підготовлені таким чином засіки і Наполеонова геніальна вигадка пройшла на всі сто. Повернувшись додому, пан Хитрик готовий був заприсягтися перед усім світом, що із запасом харчів у тварин Скотоферми немає жодних проблем.

І все одно під кінець січня стало ясно, що треба за всяку ціну добути хоч трохи зерна. В ці дні Наполеон лиш уряди-годи показувався надворі, проводячи весь час у маєтку, всі входи до якого день і ніч охороняли вовкоподібні пси. Кожний його вихід скоріше нагадував церемоніальну процесію: Наполеон ішов у супроводі шести собак, які люто гарчали на кожного, хто мав нахабство наблизитися. Траплялося, що його не бачили навіть на ранкових недільних зборах: всі його чергові постанови зачитував хтось із свиноти, здебільшого це був Крикунець.

І от одного недільного ранку Крикунець оголосив, що кури, котрі щойно сіли на яйця, повинні здати їх усі — до останнього і негайно. Наполеон уклав контракт на поставку чотирьохсот яєць щотижнево. За виручені гроші можна буде придбати зерно й інші необхідні продукти, що дасть фермі можливість протриматися бодай до початку літа, коли становище зміниться на краще само по собі.

При цій звістці квочки підняли страшенний ґвалт. Хоча свого часу їх попередили, що така патріотична жертва з їхнього боку може стати необхідною, ніхто з них не вірив, що до такого може дійти. Вони вже налагодилися висиджувати курчат до весни й залементували в один голос, що забирати з їхніх гнізд яйця під цю пору рівнозначно масовому вбивству немовлят. Так на фермі вперше після вигнання пана Джоунса сталося те, що можна було кваліфікувати як бунт чи принаймні заколот. Під керівництвом трьох молодих чорних мінорок квочки вирішили за всяку ціну зірвати антигуманні наміри Наполеона, Вони постановили собі нестися, злітаючи на крокви, звідки яйця падатимуть на підлогу й розбиватимуться вщент. Наполеон відреагував швидко й безжально. Він наказав негайно зняти квочок із постачання й оголосив, що кожну тварину, яка поділиться з ними бодай зернятком, буде скарано на горло. Відповідальність за виконання цих наполегливих вказівок було покладено на собак. Не минуло й тижня, як курячий заколот припинився: квочки одна по одній капітулювали й повернулися до своїх гнізд. Дев’ятеро з них за цей час узагалі віддали богові душі. Їхні трупи було закопано на звалищі і, згідно офіційним повідомленням, здохли вони від чумки.