Слава ЗСУ!

Восени, — а такої тяжкої, виснажливої осені тварини ще не пам’ятали, бо водночас доводилося й збирати врожай, — будівництво вітряка було завершено. Тепер треба було діставати устаткування, чим і зайнявся Хитрик, але найважче було позаду. Незважаючи на всі нестачі і злигодні, брак усякого досвіду, примітивні знаряддя праці, зриви й невдачі, нескінченні диверсії Сніжка, корпус майбутнього млина було здано точно у визначений строк. Того пам’ятного дня тварини, мало не валячись з ніг від утоми, знайшли в собі сили влаштувати навколо свого дітища справжній хоровод, сердечно поздоровляючи одне одного з великою трудовою перемогою: і справді, нова будова виглядала в їхніх очах навіть краще, ніж попередня. Та й стіни зараз були, як фортечні мури: щоб їх повалити, Сніжкові довелось би діставати динаміт! І пригадуючи, скільки поту було там пролито, всі водночас думали про те, як зміниться їхнє життя, коли закрутяться крила вітряка й по проводах потече струм із динамо-машини: від самої лиш уяви про це їхню втому як рукою зняло, і всі заходилися весело гасати довкола, струшуючи повітря переможними вигуками. Сам Наполеон у супроводі своїх собак і горластого півня з’явився на будівельний майданчик оглянути роботу; він особисто поздоровив тварин із великим досягненням і запропонував назвати майбутній вітряк Млином імені товариша Наполеона.

А за два дні тварин було запрошено на екстрені надзвичайні збори до великої клуні, де вони, онімівши від подиву, дізналися, що Наполеон вирішив продати деревину панові Фридерику. Завтра по неї приїдуть підводи із Вовчого поля. Виявилося, що весь той час, поки Наполеон проголошував свою непорушну і вічну дружбу з паном Пілкінгтоном, він тишком-нишком вів переговори з Фридериком і довів їх до успішного кінця.

Всі стосунки з Лисячим гаєм було негайно розірвано: на адресу пана Пілкінгтона відправили ноту, сповнену лайки та образ. Голубам було суворо наказано облітати Вовче поле і змінити гасло «Смерть Фридерику!». на інше, а саме — «Смерть Пілкінгтону!». Далі Наполеон запевнив тварин, що чутки про підготовку несподіваного нападу пана Фридерика на Скотоферму — груба провокація, як і наклепницькі байки про те, що ніби пан Фридерик жорстоко поводиться зі своєю худобою. Все це — злісні вигадки та підступні інсинуації Сніжка та його таємних агентів.

Виявляється, що Сніжок ніколи не переховувався у Вовчому полі, його й духу там зроду не було: весь цей час він розкошував ніде інде, як, у Лисячому гаю, з усіма тельбухами продавшись його власникові — панові Пілкінгтону.

Ця дипломатична хитрість Наполеона викликала у свиноти одностайний захват. Демонструючи дружбу з Пілкінгтоном, він примусив Фридерика підняти ціну на цілих дванадцять фунтів. Та справжній геній Наполеона в тому, пояснив Крикунець, що він не довіряє нікому, навіть тому ж таки Фридерикові. Той хотів був заплатити за ліс не готівкою, а так званим «чеком», себто звичайним клаптиком паперу, на якому було написано, що він належить оплаті. На, мовляв, тобі чек — і почекай! Та ще не народився той, хто б міг обвести товариша Наполеона довкола пальця. Він зажадав платню в справжніх п’ятифунтових банкнотах за принципом: спершу гроші, потім товар. Фридерик уже розрахувався; одержаної суми досить, щоб придбати для вітряка усе необхідне устаткування.

Тим часом тварини й не згледілися, як весь ліс уже був за межами Скотоферми. Коли відчалила остання підвода, в клуні було скликано ще одні загальні збори, на порядку денному яких стояло всього одне питання: «Огляд одержаних банкнот». Блаженно всміхаючись, сам Наполеон при обох своїх регаліях розташувався на солом’яній підстилці на помості; поруч з ним на порцелянові тарелі, взятій на кухні маєтку, лежали акуратно складений стосик п’ятифунтовок. Тварини вервечкою проходили повз поміст, і кожен надивлявся донесхочу. Боксер навіть протяг храп до тарелі й понюхав синенькі папірці, які здригнулися й зашелестіли під його могутнім подихом.

Та не минуло й трьох днів, як на фермі знялася страшенна буча. До маєтку на всій швидкості підкотив на велосипеді Хитрик, блідий, як смерть; кинувши машину посеред двору, він щодуху помчав сходами нагору. А за хвилину із резиденції Наполеона пролунав глухий несамовитий рев. Звістка про те, що сталося, із швидкістю блискавки облетіла всю ферму. Банкноти виявилися фальшивими! Фридерик дістав будівельний ліс задарма!

Наполеон негайно ж скликав усіх тварин і громоподібним голосом оголосив Фридерикові смертний вирок. Після того, як його схоплять, сказав він, Фридерика буде зварено заживо на повільному вогні. Далі Наполеон попередив присутніх, що після такої підступної акції можуть чекати чого завгодно. Тепер Фридерик та його наймити можуть щохвилини напасти на ферму: вони вже давно готувалися до цього. На всіх підходах до Скотоферми було негайно виставлено вартових; до Лисячого гаю терміново відрядили четвірку найпрудкіших голубків з миролюбним посланням, щоб спробувати відновити добросусідські стосунки з паном Пілкінгтоном.