Слава ЗСУ!

А тепер, товариші, я розповім вам про те, заради чого ми, власне, всі тут зібралися. Я розкажу вам, що приснилося мені минулої ночі. На жаль, мені бракує слів, щоб змалювати вам те, що я бачив у цім сні. Я бачив світ, вільний від людей. І зненацька в моїй пам’яті спливло те, що я вважав навіки забутим. Багато-багато років тому, коли я ще був отакесеньким поросятком, моя мати й інші шановні свиноматки співали своїм малюкам колискову, з якої знали всього лиш три перших слова, ну і, звичайно, мелодію. Змалку ця пісня запала в душу, хоча за ці роки дещо й призабулася. І от минулої ночі ця пісня знову спливла в моїй пам’яті уві сні, і, головне, від початку до кінця такою, як її склали й співали наші великі предки з прадавніх часів. Зараз я от спробую проспівати її вам, товариші. Даруйте, що я вже не такий молодий, та й голос у мене не той, що раніше, та коли ви вловите мелодію й запам’ятаєте всі слова, то, сподіваюся, заспіваєте її краще за мене. Називається ця пісня «До бидла Англії».

Мер прочистив горлянку і заспівав. Голос його був і справді уже хрипкуватий, але загалом співав він, як на його вік, цілком пристойно, та й мелодія була запальною, нагадуючи часом «Клементину», часом «Кукарачу», а сама пісня звучала так:

Бидло Англії й окраїн

І худоба всіх країн,

Слухай, як у нас засяє

Новий світ для всіх тварин.

Неминуче час настане,

Коли згине наш тиран,

І в усій країні нашій

Сам собі всяк буде пан!

Ніздрі звільняться від кілець,

Наші в'язи — від ярма,

Нам відтоді вже ніколи

В рот не сунуть вудила.

А навкруг нас забуяють

І пшениця і ячмінь.

Кукурудза й інші злаки:

Тільки їж, кому не лінь.

Небо буде голубішим,

І очиститься вода,

Запашним повітря стане,

І забуде нас біда.

Тож заради дня свободи,

Навіть як не доживем,

Всі, від цапа і до курки,

Працювати ми будем!

Бидло Англії й окраїн

І худоба всіх країн,

Слухай, як у нас засяє

Новий світ для всіх тварин!

Ця пісня викликала у всіх присутніх надзвичайне збудження, і не встиг ще Мер доспівати її до кінця, як вони підхопили її, кожне по-своєму. Навіть найтемніші із них уловили мотив та ключові слова, що ж до кмітливіших, як-от свинота чи собачня, то ті вже за кілька хвилин знали весь текст напам’ять, а чи то з другої, чи то з третьої спроби все збіговисько затягло «До бидла Англії» хором, в цілковитий унісон. Корови — мукали її, собаки — вили й скиглили, вівці — бекали й мекали, коні — іржали, качки — крякали. Співали вони із таким одностайним захватом, що незчулися, як устигли проспівати від початку до кінця п’ять разів підряд і, певно, могли б і далі співати, аж до світсонця, коли б їх не перебили.

Як на біду, їхній гамір розбудив пана Джоунса, який зненацька скочив з ліжка, упевнений, що до курників пробралася лисиця, і, не довго думаючи, схопив рушницю, яка завжди стояла напоготові в кутку спальні, й висунувся у вікно. Темряву ночі зненацька роздер гримучий і сліпучий спалах, і в стіну хліва врізався заряд шроту, вмить перервавши скотинячі збори. Всі одразу порозбігалися хто куди. Птаство пурхнуло на свої сідала, а чотириногі розляглися на соломі, одностайно вдаючи, ніби давно й мирно сплять.

Не минуло й трьох діб, як старий Мер уві сні мирно спочив. Поховали його неподалік од фруктового саду.

Сталося це на початку березня. Наступні три місяці конспіративна діяльність на фермі не вщухала ні на мить. Мисляча частина чотириногих мешканців ферми під враженням Мерової промови зовсім по-новому глянула і на світ, і на своє власне життя-буття. Звичайно, ніхто з них до ладу не знав, коли саме збудуться пророцтва старого Мера, ніхто навіть не сподівався дожити до тих часів, але кожен чітко усвідомлював свій тваринячий обов’язок — день і ніч готуватися до повстання! Роботу по просвіті й організації інших, природно, взяла на себе свинота, інтелектуальної переваги якої над рештою чотириногих не заперечував ніхто. Саме з її рядів вийшли два видатні агітатори й організатори тваринячих мас — товариш Сніжок та товариш Наполеон, що їх пан Джоунс вигодовував на продаж. Наполеон був кремезний, лютий з виду, чорний, як ніч, кнур беркширської породи, єдиний беркшир на весь свинарник, вельми норовистий на вдачу, хоча і гранично скупий на слова. Незрівнянно жвавіший і дотепніший за нього Сніжок мав, навпаки, репутацію неабиякого балакуна й вигадника, але йому фатально бракувало тієї ґрунтовності в усіх питаннях, яка завжди відрізняла Наполеона. Решта кабанців на фермі були на той час холостими: їх відгодовували на заріз. З цих особливо вирізнявся такий собі маленький гладунчик-моргунчик на прізвисько Крикунець, — жвавий кабанчик з округлими щічками й вельми верескливим голоском. Це був природжений — і, до того, блискучий — оратор: обстоюючи свою точку зору, він мав звичку сіпатися зненацька туди-сюди, швидко-швидко кліпаючи очицями й крутячи у такт хвостиком, що паралізовувало увагу аудиторії і взагалі виглядало надзвичайно переконливо. Казали, ніби йому нічого не варто видати біле за чорне, а чорне за біле, коли б тільки була відповідна вказівка.