Слава ЗСУ!

Поки Ніка приходила до тями, Орен напоював коня водою.

– Нам пощастило. – ледве видушила з себе вона, змиваючи з обличчя бруд.

– Еге ж.

– Де ти навчився так їздити верхи?

– Ми з батьком займалися розведенням коней. Проте в нас відібрали все: будинок, худобу, землі. Тоді я й вирішив стати на шлях нелегального перевізника. Освоюючи цю заборонену професію я познайомився зі своєю майбутньою дружиною. Вона була майстром у цій справі, вміла бачити світло у темряві. Заради неї я був ладен піти навіть на смерть. Завжди вмовляв її бути обережною, кожна справа ставала для мене все важчою. Я не міг дивитися спокійно як Ларія щоразу ризикувала життям. Та мені було не під силу щось змінити. Ніякі слова не могли переконати її відійти від справи. Це і стало причиною її арешту. Вартові спіймали її під час нелегальної переправи борошна. Я не зумів вберегти дружини. З мене не вийшло ні хорошого чоловіка ні дбайливого батька.

– Орене, ми можемо врятувати її.

– Це неможливо. Минуло більше п’яти років.

– Ларія могла стати охоронницею.

– Тоді тим більше все втрачено. – Орен різко зігнув руку в кулак, наче намагався втамувати раптову злість, що відобразилася в його прищулених очах. – Ми не повернемо їй пам’ять.

– Є цілком реальні шанси зробити це. Якщо Зак зумів відновити мені пам’ять, то й зробить це знову. Потрібно використати невеликий електричний заряд або ж мандаринові парфуми.

– Мандаринові парфуми? Ніколи не чув про такі...

– Вони здатні викликати галюцинації. – швиденько пояснила Ніка.

– Так само, як настоянка з карликових грибів? Вони можуть нам знадобитися. Джеліоса ще можна врятувати. Якщо поквапимося...

– Ми встигнемо. – урвала його Ніка, обхопивши руками живіт, у якому голосно забурчало.

– Що ж сніданок ми проґавили. Зате тепер у нас буде чим пообідати.

– Але ж у нас тільки капуста!

– Не зовсім. – він дістав з сумки пшеничну хлібину, великий шматок сиру, цибулю та голівку капусти.

– Де ти це все дістав?

Орен Трейк вдоволено посміхнувся.

– Поцупив у таверні. Навряд чи тепер їм згодяться ці харчі. А ми їх не змарнуємо даремно. Нас очікує важка ніч. Потрібно набратися сили.

– Ти сказав, що вже бував у темному замку.

– Воно й справді так.

– Що привело тебе туди?

– Я вже говорив – угода з Квартетом. Точніше лише з одним із цієї злісної четвірки. Борін пообіцяв мені, що дозволить Рену покинути межі Фердону, очистить моє ім’я та скасує винагороду за мою голову. Ми декілька раз зустрічалися у його володіннях та обговорювали план дій. Він сказав, що прагне знищити дві статуетки, щоб відвернути загрозу. Проте я вивідав його справжній намір – стати одноосібним правителем Фердону. Потім щось пішло не так і він був змушений представити мене Квартету. Очевидно, хтось поширив чутки, що він затіяв щось вельми небезпечне таємно від усіх. Борін більше не міг ризикувати своєю репутацією, тому зізнався у всьому на зустрічі у підземній залі.