Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Спартак

Так бажає ворожа доля.

На порозі смерті я почуваю обов ’язок, о моя кохана Валеріє, просити у тебе пробачення за всі ті страждання, які я тобі заподіяв.

Будь мужньою і живи, живи заради любові до мене, заради нашої невинної дівчинки. Така остання воля, таке прохання вмираючого.

Мене душать сльози, я задихаюся, але мене тішить лише одна думка — що я зможу знов обняти тебе, твою безсмертну душу у кращому світі.

До тебе з останнім поцілунком лине моя думка, останній трепет серця твого Спартака».

Кінчивши читати, вона притиснула листа до уст і зайшлася нестримним риданням.

— Мамо, чому ти так плачеш? — сумно спитала дівчинка.

— Бідолашна моя дитинко! — сказала Валерія, пестячи біляві кучері Постумії. — Нічого... Нічого, не журись, моя рідна!

Вона пригорнула до себе голівку дитини, вкрила поцілунками й сльозами її лоб.

— З тобою нічого не сталося, а ти плачеш! — докірливо сказала Постумія. — Коли я плачу, ти кажеш, що я нехороша. А зараз ти нехороша...

— О, не кажи так!.. — скрикнула нещасна жінка, ще палкіше цілуючи та пестячи дівчинку. — О, коли б ти знала, як боляче мені від твоїх слів!

— А коли ти плачеш, то теж робиш мені боляче.

— Яка ти люба і разом яка жорстока, моя ти віднині єдина любов!

З цими словами нещасна жінка ще раз поцілувала листа, сховала на грудях і простягла руки до Постумії. Посадивши її собі на коліна і намагаючись стримувати сльози, вона пестила її личко, волосся, говорячи:

— Твоя-правда, бідолашне моє малятко, я була нехорошою... але більше не буду. Буду завжди хорошою, думатиму тільки про тебе, тільки тебе любитиму. А ти любитимеш свою бідолашну маму?

— О, завжди, завжди, міцно, міцно!

Дівчинка підвела голову і, обнявши матір за шию, почала її цілувати.

Потім, звільнившись з обіймів матері, дівчинка почала гладити руками урну.

У кімнаті запала довга тиша.

Раптом Постумія спитала матір:

— Скажи мені, мамо, що там усередині?

Очі Валерії наповнилися слізьми, вона скорботно звела їх до неба і промовила:

— О бідолашна дитино!

Потім, ледве тамуючи ридання, тремтячим голосом відповіла:

— У цій урні, бідненька, покоїться прах твого батька.

І знову невтішно заридала.

ПОЯСНЕННЯ ІМЕН І НАЗВ

Абола — верхній чоловічий одяг.

Авгури — жерці і ворожбити, що, як вірили римляни, за польотом і криком птахів, за падінням блискавки, по нутрощах жертовних тварин уміли вгадувати волю богів і пророкували щасливе або нещасливе закінчення тієї чи іншої справи. Римські правителі зверталися до авгурів у всіх важливих випадках: перед виступом війська в похід, перед скликанням народних зборів та ін. При несприятливому пророкуванні ніякої справи не розпочинали.

Акведук — водопровід.

Акве Секстіле — місце, де римський полководець Марій розбив у 102 р. до н. е. и навалу тевтонів.

Акрополь — підвищена укріплена частина староримського міста, де жителі рятувались і захищалися від ворога.

Александрійська мова (поширена в Александрії) — діалект грецької мови з домішкою іудейської та єгипетської. Алексан-дрія (місто в Єгипті, засноване в 331 р. до н. е. Александром Македонським) була протягом кількох століть центром освіти. В Александрії була найбільша для свого часу бібліотека, що приваблювала численних вчених, філософів, письменників, які з’їжджалися з різних країн.

Амфора — високий глиняний посуд для води або вина, з довгою вузькою шийкою і двома ручками.

Ангустіклав — туніка з вузькою пурпурною каймою.

Антей — за грецькими переказами — велетень, син богині Землі. Поки він стояв на землі, ніхто не міг його перемогти, тому що він черпав силу зі своєї матері Землі. Геракл після довгої боротьби переміг його, піднявши в повітря.

Антіох Великий — могутній сирійський цар (на початку II ст. до н. є.), який хотів поширити свої завоювання на Європу, але був переможений римлянами.

Аполлон Дельфійський — у греків і римлян бог сонця і світла, покровитель співів, музики і поезії. За грецькими переказами, Аполлон заснував у Дельфах (біля гори Парнас) святилище, в якому через оракула відкривав людям волю богів.

Аппіїв шлях — знаменитий військовий шлях від Рима до Капуї, збудований у 312 р. до н. е. римським цензором Аппієм Клавдієм. Він був вимощений кам’яними плитами і так міцно збудований, що місцями зберігся і до нашого часу.

Арелата — місто в Галлії (теперішній Арль).

Асс — дрібна римська монета.

Атрій — центральна частина римського будинку, навколо якої розташовувались інші кімнати. В атрії стояло домашнє вогнище і священні зображення предків.

Попередня
-= 173 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!