Слава ЗСУ!

Гіганти, або титани — велетні, наділені надлюдською силою, діти Геї, богині землі, які вступили в боротьбу, із Зевсом за владу над світом і зазнали поразки. За переказами, ця боротьба відбувалася в околицях Везувію.

Горації — знаменитий римський рід. За переказами, в VII ст. до н. е., коли Рим воював із сусіднім містом Альба-Лонгою, було вирішено закінчити суперечку поєдинком. Від римлян вийшли три брати Горації, а від альбанців — три брати Куріації. Коли два брати Горації були вбиті, три брати Куріації поранені, Горацій, який залишився живим, кинувся тікати. Куріації побігли за ним. Горацій, обернувшись, вразив мечем того, що біг попереду, потім розправився поодинці і з двома іншими Куріа-ціями.

Гракхи — брати Тіберій і Гай, римські політичні діячі у

II ст. до н. е. Будучи трибунами, Гракхи хотіли провести на користь селянської і міської бідноти реформи: наділення землею, дешевий продаж хліба, полегшення військової служби та ін. Цими заходами вони настроїли проти себе знать і Сенат. У 133 р. до н. е. був убитий Тіберій, а в 121 р. до н. е. загинув Гай Гракх.

Громадянський вінок — вінок з дубового листя з жолудями, яким нагороджували римського воїна, що врятував свого товариша і вбив при цьому ворога.

Дванадцять таблиць — у 451— 450 рр. до н. е. в Римі була створена комісія з десяти осіб (децемвіри), які складали закони, що стали основою староримського права. Ці закони були записані на дванадцяти бронзових дошках, або таблицях, і виставлені на Форумі (центр римського державного життя).

Декан, або декуріон — десятник, начальник над десятьма воїнами в римських військах.

Діана — богиня полювання у давніх римлян.

Динарій — римська срібна монета. У ній містилося 15 ассів.

Діоніс — грецький бог вина і веселощів (у римлян Вакх, або Бахус).

Долон — троянець, який проник з метою шпигунства у табір, греків під Троєю і був убитий там Одіссеєм та Діомедом.

Евменіди — див. Еринії.

Евн — раб, у 136 р. до н. е. очолив повстання рабів у Сицилії. Розбивши римські війська, він проголосив себе царем і зібрав армію у двісті тисяч чоловік. Після низи перемог над римськими військами в 132 р. Евн зазнав поразки. Був узятий в полон і помер у тюрмі.

Евріпід (480—406 рр. до н. е.) — великий старогрецький письменник, автор трагедій «Іфігенія», «Медея», «Іпполіт», «Троянки», «Єлена» та ін.

Еділ — виборна службова особа в Давньому Римі. Спочатку еді-ли були помічниками народних трибунів, потім на них були покладені поліцейські обов’язки, завідування міським благоустроєм, ринками, боротьба з пожежами, влаштування громадських ігор.

Екседра — вітальня в римському будинку.

Елізіум — за віруваннями давніх греків і римлян, місце блаженства, де після смерті перебували душі померлих героїв і доброчесних людей.

Епікур (341—270 рр. до н. е.) — грецький філософ-матеріа-ліст, послідовник Демокріта. Він вважав, що створили світ не боги, а вічний рух матерії, з’єднання її найдрібніших часток. Життя людини кінчається зі смертю тіла, ніякого потойбічного життя немає. Щастя полягає в досягненні душевної ясності і спокою, у звільненні від душевних страждань. Епікур вважав, що філософ не повинен брати участі в громадському житті. З численних творів Епікура до нас дійшли тільки уривки його основної праці «Про природу». Послідовник Епікура поет Лукрецій виклав його філософію у своєму творі «Про природу речей».

Епірот — уродженець Епіру, однієї з областей Давньої Греції.

Ереб — за грецькими віруваннями, найпохмуріша частина підземного царства.

Еринії — за грецькими віруваннями, богині помсти; у римлян — Фурії.

Ескулап — за грецькими віруваннями, бог лікарського мистецтва.

Есхіл (525—456 рр. до н. е.) — один з трьох великих давньогрецьких трагіків (два інших — Евріпід і Софокл). Написав близько 80 творів, з яких до нас дійшло тільки 7 трагедій: «Прикутий Прометей», «Агамемнон», «Евменіди», «Перси» та ін. Есхіл перший почав писати трагедії, і його прозвали «батьком трагедії». Зміст для своїх трагедій Есхіл звичайно запозичував із стародавніх міфів.

Ефіоп — уродженець Ефіопії — країни в Африці, на південь від Єгипту.

Іди — у римлян тринадцятий або п’ятнадцятий день місяця.

Іллірійці — жителі Іллірії — області на північно-східному березі Адріатичного моря. У II ст. до н. е. Іллірія стала римською провінцією.

Імператор — титул, який полководець одержував або від солдатів після перемоги , вад ворогом (з VI ст. до н. е.), або від Сенату. Імператор одержував право на тріумф. Цезарю титул цей був даний Сенатом довічно. Згодом офіційно імператором почали називати главу римської держави.