Слава ЗСУ!

- Загалом, те доручення, яке я мусив тобі передати, не таке уж  і важливе - Король велів тобі завітати до нашого гостя з Острівної імперії з, так би мовити, дипломатичним візитом, - Аннальстайм замовчав, роблячи паузу, в той час як на обличчі Кеобала виступив подив, який, на відміну від внутрішнього болю, він і не думав приховувати. Хоча, можливо, і варто було би - це все ж таки наказ Короля. Хоча в присутності Аннальстайма він відчував себе досить комфортно для такої щирості. При думці за це біль в глибині душі знову заворушився. Аннальстайм, зчитавши вираз обличчя Кеобала, продовжив, - Так, я був здивований не менше тебе, але все-таки, це було би не так дивно, враховуючи те, що ти все-таки його правиця, нехай цю посаду часто називають лівицею, - Кеобал зневажливо пирхнув, показуючи своє відношення до цього жарту - інколи розуміння того, що в нього, по суті, другої людини в Королівстві, часто бувало менше влади, чим у звичайних Керівників, його досить таки добре бісила. - Але суть в тому, що паралельно тому, що тебе направляють до островітянина, в листі від Короля був наказ про те, що я сам мушу відійти від справ, пов’язаних з дипломатом, принаймні на певний час, і бути готовим при першому наказі передати тобі всі справи, пов’язані з островітянами загалом, не тільки стосовно цього дипломата, тобі. - Тут Кеобал аж відкинувся на стільці назад - те, що казав Аннальстай було просто-таки нечувано. Ні, з формальної точки зори тут справді не було нічого такого - все-таки, формально Кеобал був, знову таки, другою людиною в державі, намісником Короля, і те, що йому могли передати в роботу справи якогось міністерства, забрати ці справи у Керівника міністерства і передати їх Кеобалу, тут дійсно не було нічого особливого. Формально кажучи. Часом, таке траплялося, і за три роки своєї посади правиці Кеобал інколи займався справами сільського господарства під час масової засухи на самому початку його посади правиці, а також минулого року, коли він перейняв на себе справу стосовно святкування річниці правління Короля - аж цілих 400-а років, у відомства Культури та пропаганди, ну і Дружби з іншими країнами, як би це насправді смішно і лицемірно не звучало у випадку дипломатії Короля. Але то зовсім інше - Короля далеко не так піклує голод чи ситість його підданих або святкування річниці його правління, - не дивлячись на весь свій деспотизм, він був якось по-дивному байдужим до почестей, і це святкування скоріше було для інших - показати свою міць, ніж для самого себе. Саме тому він міг делегувати повноваження в цій сфері від управителей відомств до своєї правиці, якщо вважав це необхідним, а якщо точніше - якщо ці справи важливішими за справи одного відомства, але недостатньо важливими, аби самому займатися цим. Але зовнішня політика - о це ні, навіть сам Аннальстайм, керівник відомства зовнішньої політики знав за цю зовнішню політику набагато менше, аніж сам Король і деякі його довірені люди, з Пальців і Святих людей. А ще щоб і передати справи цього відомства стосовно головного ворога Королівства своїй правиці, людині, яку взагалі Король старався максимально тримати подалі від цієї сфери, хоча насправді все повинно було бути навпаки, це дійсно було щось химерне і фантасмагоричне. Це наче селюку дали право володіти власним замком і зробили його лордом, яким би насправді образливим не було порівняння правиці - ДРУГОЇ ЛЮДИНИ В ДЕРЖАВІ, з селюком, але гірка правда була така - Кеобала тримали від зовнішньої політики так само далеко, як селюка від можливості володіти замком. При чому, подібне ні для кого не було секретом, і Кеобал знав, що інколи, частіше - бояться, над ним підтрунюють керівники інших відомств, ранги нижче собі цього не дозволяють, згадуючи в своїх розмовах цей факт. Хтось, якщо це тут можливо, - по-доброму, хтось(клятий Короміл) - по-злому, та все одно - досить рідко, щоб прямо сприйняти як це образу. Але все ж таки підшучують. І тут на тобі - селюк раптом, з неба, отримав свій власний замок. Кеобалу недивлячись на всю його витримку навіть пришлося зробити над собою зусилля, щоб заспокоїтися і відновити тверезість думок.