Слава ЗСУ!

- А це що? – запитала вона.

- Це мої гіпотези… Щодо місцезнаходження кімнати.

- Поясни…

- Це лише припущення… Вони майже ні на чому не базуються.

- Ну ти розкажи, може, я щось зрозумію. Зможу використати в своєму романі.

- Дивись, - взявши свої малюнки, промовила Олена. – Граф Ризький побудував цей замок таким. В якомусь місці він зробив підземну кімнату і якимось чином створив для неї потаємний вхід. Після того, як граф Полонезький відвоював замок, він вирішив збільшити його. Припустимо, він вирішив добудувати його з двох боків. Одну стіну вздовж саду на тридцять метрів, а стіну вздовж вулиці на двадцять. Цю схему він вирішив зобразити на одній із стін замку. Але в ті роки ще не було таких потужних машин, які могли впоратись з будь яким типом порід. Припустимо, що під час добудовування вони натрапили на якусь тверду породу, наприклад, дресва, чи просто якісь уламки гірських порід. Це не дало можливості будувати вздовж саду тридцять метрів. Тому вони побудували з південної сторони стільки, скільки це було можливо, наприклад двадцять метрів, а вздовж вулиці – тридцять.

- Тобто, ти хочеш сказати, що схему треба перевернути на дев’яносто градусів і шукати кімнату з цієї сторони?

- Ні, - заперечила Олена. – В тому то і справа. Вона може бути під землею з будь-якого боку, бо ми не знаємо напевно, де саме, і з яких причин добудовувався замок. Одне можу сказати, він добудовувався з усіх сторін, судячи з віку каменя.

- А якщо ти спробуєш обійти замок з усіх боків і знову відчути, чи є там підвал, чи ні…

- А якщо я помилюся… Ні! Треба, напевне. з’ясувати з якого боку неправильно розрахували розміри і чому. І там шукати кімнату.

- Еммо, тобі ще кави? – запитав Влад.

- Давай. Тільки з молоком…

- Офіціанте, можна дві кави з молоком! – промовив Влад, кусаючи останній шматок сандвіча.