Слава ЗСУ!

«Більше року я мандрую, відколи в мене Мілана. Взагалі, я народився й виріс у Вірджинії. Та в силу певних обставин вирішив почати нове життя і в тридцятих переїхав до Каліфорнії, звідти й почався мій шлях. На момент імпульсу я жив у Таллахассі, мав нецікаву роботу, коротче, був офісним планктоном. Коли все почалось, вступив до громадської самооборони, потім отримав звання сержанта і вже вважався військовим. Щоправда, до того моменту військова база неподалік міста вже була розбомблена першими мисливцями й більшість із нас базувалась в західній частині міста. Хто в наметах, хто по квартирах. Від появи перших чуток про термінаторів до зачистки міста пройшло не менше року. Але вони завітали й до нас.

Не скажеш, що армія — кілька десятків. Та розбили нас без шансів. Там я зустрівся з Міланою й застрелив свого першого термінатора. Таллахассі сильно не бомбили, лиш знесли ракетами кілька будівель. Мабуть, у ворога були свої плани на місто. Я пройшов Джорджію, Південну Кароліну, Північну і от нарешті повернувся у Вірджинію.

Про стрикоз і мисливців, думаю, знають всі. Добре, що стрикози тріскочуть своїми пропелерами і в хорошу погоду їх можна почути за двісті — триста ярдів. Погано, що вони світло-сірі, з блакитним відтінком, залізні комахи просто губляться на фоні неба. Озброєння — легкий кулемет калібру 5,56 міліметрів і гранатомет. Не гранатомет, а швидше гранатна плювачка. Звук в плювачки глухий, ніби витягуєш корок із пляшки. Стрикоз багато, вони часто з'являються першими, якщо назріває великий переполох. Стрикози розвідники, але із великою радістю зроблять із твого тіла решето.

Мисливці — більші й серйозніші. Кажуть, що їх є три види, особисто я бачив два. Навіть не види, а швидше модифікації. Їх появу чути за кілометри, двигуни реактивні. Реактивні і рухомі. Мисливці можуть зависати в повітрі й вести прицільний вогонь. Зазвичай не розмінюються на дрібниці. Ракетний залп по техніці чи будівлі — оце в їхньому стилі. І стрикози й мисливці — безпілотні.

До речі, калібр 5,56, як в стрикози, був самим поширеним серед нарізної стрілецької зброї і в Європі, і в Штатах. Наштовхує на думку, що може й не машини з нами воюють? Ну машини, звичайно, але хто за ними стоїть?»

— Версій багато, — Джесіка вже майже допила каву й пошкодувала, що не зробила повну кружку, — штучний інтелект, прибульці, росіяни, хтось б'ється в груди, що то Китай захопив світ. А ти що думаєш?

«Я ще не вирішив, що я думаю. Замало інформації. Правдою може бути кожна з названих тобою версій, а може бути й інша, про яку ми й гадки не маємо, яка не вкладається в голові. Та щось ми відійшли від теми.

Термінатори. Зростом як люди, голови схожі на черепи. Колір — рідше чорний, а зазвичай камуфляж. В залежності від місцевості, де вони помічені, кольорова гамма камуфляжу різна. Хитрі, зараза. Стереотип,  що вони розгулюють із шестиствольними кулеметами — не вірний в принципі. Бувають і кулеметники, але точно без шеси стволів. Здебільшого озброєні штурмовою гвинтівкою, з підствольником, або без. Поверх броні носять розгрузки, от як моя, — Рой з силою стиснув комір, — вони, бляха, навіть носять чоботи! Вони солдати! Лиш їм не треба ні їсти, ні спати, ні ср... — Рой перейшов на крик, але за секунду опанував себе. — Вибач. Вони солдати. Без душі, без фізіологічних потреб, не залежні від погодних умов, невразливі до легкої стрілецької зброї. Я б теж хотів таким бути. Але... Але щоб із душею».