Слава ЗСУ!

- Не нашкодивши? А етика?

- З порожнім черевом, - знизав плечима Шарлей, - я не звик розводитися про філософію. А от сьогодні ввечері, як буду ситий і напідпитку, я викладу тобі принципи моєї етики. І їхня простота тебе здивує.

- Це може погано закінчитися.

- Рейневане, - Шарлей різко обернувся. - Міркуй, до дідька, позитивно.

- Я саме так і роблю. Думаю, що це погано закінчиться.

- Та думай собі, що хочеш. Але зараз будь ласкавий стулити пельку, бо вони вже близько.

Справді, наближався абат у супроводі кількох ченців. Абат був невисокий, пухкенький і круглощокий, але добродушному і поштивому вигляду суперечили стиснуті губи, а також жваві й уважні очі. Поглядом він швидко перескакував із Шарлея на Рейневана. І назад.

- То що скажете? - запитав він, ховаючи руки під ладанку. - Що з братом Деодатом?

- Неміччю, - повідомив Шарлей, гордовито надувши губи, - уражений spiritus animalis. Це щось на кшталт grand mal, великої хвороби, описаної Авіценною, коротше кажучи, Tohu Wa Bonu197. Маєте знати, reverende pater198, що випадок виглядає не найкраще. Але я візьмуся.

- За що візьметеся?

- Вигнати з одержимого злого духа.

- Ви настільки упевнені, - абат нахилив голову, - що це одержимість?

- Упевнений, - голос Шарлея був доволі холодний, - що це не бігунка199. Бігунка має інакші прояви.

- Але ж, - у голосі абата все ще звучала нотка підозріливості, - ви не духовні особи.

- Духовні, - Шарлей навіть оком не повів. - Я вже пояснював це брату інфірмеру. А що вбрані ми по-світському, то це для камуфляжу. Щоби збити диявола з пантелику. Щоб можна було захопити його зненацька.

Абат проникливо подивився на Шарлея. “Ой, недобре, недобре, - подумав Рейневан, - він не дурний. Це справді може погано скінчитися”.

-То як же, - абат не зводив з Шарлея допитливого погляду, - ви збираєтеся вчинити? За Авіценною? А може, згідно з рекомендаціями святого Ісидора Севільського, що містяться у відомій праці під назвою... Ой, вилетіло з голови... Але ви, вчений екзорцист, неодмінно знаєте...

- “Etymologiae”, - Шарлей і цього разу навіть оком не повів. - Звичайно, я послуговуюся повчаннями, що містяться в цій праці, але це ж елементарні знання. Як і того ж таки автора “De natura rerum”. Як “Dialogus magnus visionem atque miraculorum” Цезарія Гайстербахського. І “De universo” Рабана Мавра, архієпископа майнцького.

Погляд абата трохи пом’якшав, але видно було, що він не до кінця позбувся своїх підозр.

- Вчені ви, важко заперечити, - сказав він ущипливо. - Довести це вам вдалося. І що тепер? Спочатку наїдку попросите? І питва? І плати наперед?

- Про оплату й мови бути не може, - Шарлей випростався так гордо, що Рейневан пройнявся щирим подивом. - І мови не може бути про гроші, бо я не купець і не лихвар. Задовольнюся милостинею, якимось скромним подаянням, і аж ніяк не наперед, а лише після завершення справи. Що ж до наїдку і питва, то нагадаю вам, велебний отче, слова Євангелія: злих духів виганяють тільки молитвою і постом.