Слава ЗСУ!

Обличчя абата просвітліло, а з погляду зникла ворожа твердість.

- Воістину, - сказав він, - бачу, що з праведними і святобливими християнами маю справу. І воістину скажу: Євангеліє Євангелієм, але як же так, давши поживу вухам, братися до діла з порожнім животом? Запрошую на prandium200. Скромний пісний prandium, бо сьогодні feria sexta, п’ятниця. Боброві плюски в соусі...

- Ведіть нас, доброчесний отче абате, - голосно ковтнув слину Шарлей. - Ведіть.

* * *

Рейневан витер губи і стримав відрижку. Бобровий плюск, себто хвіст, тушкований у густому хріновому соусі, поданий з кашею, виявився справжнім делікатесом. Досі Рейневан лише чув про таку страву, знав, що в деяких монастирях плюск їли під час посту, бо з невідомих причин, що губилися десь у пітьмі століть, він вважався близьким до риби. Але це був досить рідкісний делікатес: не кожне абатство мало поблизу боброві гони і не кожне мало привілей на полювання. Однак величезне задоволення від з’їденого делікатесу псувала дуже неспокійна думка про завдання, яке на них чекало. “Але, - подумав Рейневан, ретельно витираючи миску хлібом, - того, що я з’їв, у мене вже ніхто не відбере”.

Шарлей, який блискавично впорався з досить малою - адже ж пісною - порцією, просторікував, роблячи дуже мудрі міни.

- Стосовно одержимості дияволом, - казав він, - висловлювалися різні авторитети. Найбільші з них, котрі, не смію сумніватися, вельмишановним братам також відомі, це святі отці і доктори Церкви: головним чином Василь, Ісидор Севільський, Григорій Назіанський, Кирило Єрусалимський і Єфрем Сирієць. Вам, мабуть, також знайомі праці Тертулліана, Оригена і Лактанція. Чи не так?

Деякі з присутніх у трапезній бенедиктинців активно закивали головами, інші - голови опустили.

- Але це досить загальні джерела знання, - пояснював далі Шарлей, - а тому поважний екзорцист не може обмежувати своє пізнання тільки ними.

Ченці знову закивали головами, старанно виїдаючи з мисок рештки каші і соусу. Шарлей випростався, відкашлявся.

- Я, - сповістив він не без гордості, - знаю “Dialogus de energia et operatione daemonum” Михайла Пселла. Напам’ять знаю уривки з “Exorcisandis obsessis a daemonio”, праці авторства папи Лева III, і це воістину прекрасно і корисно, коли намісники Петрові беруться за перо. Читав я “Picatrix”, перекладений з арабської Альфонсом Мудрим, ученим королем Леона і Кастилії. Знаю “Orationes contra daemoniacum” і “Flagellum daemonum”. Знаю також “Книгу таїнств Єноха”, але тут хвалитися нічим, її всі знають. А от мій асистент, відважний магістр Рейнмар, вивчив навіть сарацинські книги, хоча усвідомлював ризик, що його несе із собою контакт із поганським чаклунством.

Рейневан почервонів. Абат прихильно усміхнувся, сприйнявши це як вияв скромності.

- Достоту, - виголосив він, - бачимо, учені ви мужі і бувалі екзорцисти. А цікаво, багато чортів у вас на рахунку?

- Щиро кажучи, - Шарлей опустив очі, скромний, як клариска-послушниця, - з рекордами мені не зрівнятися. Найбільше дияволів, що мені вдалося за одним махом вигнати з одержимого, - дев’ять.

- Справді, - явно стурбувався абат, - це небагато. Я чув про домініканців...