Слава ЗСУ!

- Що?

- Сума літер у слові “Аполліон”! Помножена на суму літер у слові “кретин”!

* * *

- Я комбіную, - Циркулос понизив голос, пильно роззирнувся. - Комбіную, як звідси вибратися.

- За допомогою, - Рейневан теж роззирнувся, - магії, чи не так?

- Інакше не вийде, - сухо констатував старець. - Підкуп я вже пробував, на самому початку. Дістав кийком. Пробував лякати. Знову дістав. Пробував прикинутися цілковитим дурнем, одначе вони на це не клюнули. Симулював одержимого дияволом - і якби інквізитором і далі був старий Добенек, вроцлавський пріор від Святого Войцеха, може, воно мені би вдалося. Але цей новий, молодий, о, цей не дасть пошити себе в дурні. І що мені залишається?

- Отож-бо. Що?

- Телепортація. Перенесення в просторі.

* * *

Наступного дня Циркулос, уважно допильновуючи, чи ніхто не підслуховує, виклав Рейневану свій план, обґрунтувавши його, бо як же без цього, довгою лекцією з теорії чорнокнижництва і гоеції484. Телепортація, як дізнався Рейневан, цілком можлива, ба, навіть легка, за умови, звичайно ж, сприяння з боку відповідного демона. Таких демонів, довідався Рейневан, є кілька, будь-яка пристойна книга заклинань наводить відносно цього свої типи. Так, відповідно до “Гримуару папи Гонорія”, телепортаційним демоном є Саргатан, якому підкоряються допоміжні демони нижчого рангу: Зорай, Валефар і Фарай. Однак викликати їх надзвичайно складно і дуже небезпечно. Тому “Менший Ключ Соломона” рекомендує звертатися до інших демонів, відомих під іменами Батін і Сеере. Проте багаторічні дослідження Циркулоса, як під кінець довідався Рейневан, схиляють його до того, щоби керуватися вказівками іншої магічної книги, а саме “Grimorium Verum”. А “Grimorium Verum” з метою телепортації радить викликати демона Мерсільде.

- А як же його викликати? - наважився запитати Рейневан. - Без інструментарію, без occultum485. Occultum має виконувати низку умов, які тут, у цій брудній дірі, створити...

- Ортодоксія! - гнівно перебив Циркулос. - Доктринерство! Наскільки вони шкідливі в емпірії, наскільки звужують світогляд! Чхати на occultum, якщо є амулет. Правда, пане формаліст? Щира правда. Ergo486, ось і амулет, Quod erat demonstrandum487. Поглянь-но.

Амулет виявився овальною пластинкою з малахіту, приблизно такою завбільшки, як гріш, з вигравіруваними і залитими золотом гліфами і символами, з яких найдужче впадали в око змія, риба та вписане у трикутник Сонце.

- Це талісман Мерсільде, - гордо промовив Циркулос. - Я його сховав і потайки проніс сюди. Можеш його оглянути. Сміливіше.

Рейневан простягнув було руку, але відразу відсмикнув. Засохлі, але все ще виразні сліди на талісмані зраджували, в якому саме місці він був захований.

- Я спробую сьогодні вночі, - старець не переймався реакцією Рейневана. - Побажай мені фортуни, юний адепте. Хтозна, може, коли-небудь іще...

- У мене, - відкашлявся Рейневан, - є ще одне... Останнє... запитання... Радше прохання. Мені йдеться про те, щоб з’ясувати... Гм-м-м... Про одну пригоду... Подію...