Слава ЗСУ!

[2] Memento, salutis Auctor... - традиційний гімн з молитовника:

Пам’ятай, о Творець всесвіту,

Що ти прийняв колись форму тіла

Нашого, коли тебе на світ

Пресвята Діва породила.

[3] Ad te levavi oculos meos... - ченці співають по черзі псалми 122, 123, 124. Нумерація псалмів у всій книзі прийнята за нумерацією “Вульгати” в латинському перекладі святого Ієроніма. “Біблія тисячоліття”, з якої походять усі біблійні цитати в книзі, була перекладена з оригінальних мов, через що з’явилася різниця (на один) у нумерації псалмів. Псалом “Ad te levavi oculos meos” (“Свої очі я зводжу до тебе...”) у “Біблії Тисячоліття” має номер 123, а не 122540.

Розділ п’ятий

[4] “...не далі, ніж за милю від міста...” - у всій книзі слово “миля” означає старопольську милю, що її вживають, наприклад, Длугош і Янек з Чарнова, і яка дорівнює приблизно теперішнім семи кілометрам з невеликим гаком.

[5] “Мій Алькасине, якого переслідують за кохання” - Alcassin et Nicolette (“Пісня про Алькасина і Ніколетту”), популярна в середньовіччя, виникла в XIII ст. анонімна французька поема для співу і декламації (так звана chantefable), що оповідає про перипетії двох закоханих.

Розділ шостий

[6] “...що магістр Йоганн Нідер у своєму “Формікаріусі” написав” - “Formicarius” Нідера, звичайно, анахронізм, цей сумнозвісний домініканський твір виник лише в 1437 році.

[7] “холерних доморослих інквізиторів” - спеціально для мовних пуристів та інших одержимих, які люблять повторювати, що “тоді так не говорили”, пояснюю: слово “холера” як назву хвороби вживав ще Гіппократ, стосовно паскудних шлункових недуг. А оскільки люди у всі часи лаялися “хворобливо”, отже, вже від часів Гіппократа слово “холера” могло вживатися як лайка. Брак доказів, що так було, зовсім не означає, що так не було.

[8] “Конрадсвальдау належить Хаугвіцам. У Янковіцах сидять Бішофсгейми...” - у питанні назв місцевостей я дотримуюся історичних джерел, а згідно з ними теперішнє Пшилєсє біля Бжега в XV столітті називалося Конрадсвальдау, теперішній Скарбімєж - Гермсдорф, а теперішня Крушина - Шенау. Натомість назва Янковіце для того самого періоду є історично правильнішою, ніж онімечене (пізніше) Єнквіц. У подальшому тексті подекуди - дбаючи про читача, щоб зовсім не заплутався, - я все-таки вживаю сучасні назви, навіть якщо з невеликою шкодою для історичної істини. Дуже, зрештою, відносної.

Розділ одинадцятий

[9] Res nullis cedit occupanti - юридична паремія, що означає: “Нічийна річ припадає тому, хто нею заволодів”.

[10] Tacitisque senescimus annis - “Старіємо з тихим плином літ” (Овідій).

Розділ дванадцятий

[11] Bemardus valles, montes Benedictus amabat - “Бернард долини полюбив, Бенедикт - гори, Франциск - міста, Домінік - людні метрополії”. Популярна приказка. Анонімна, як і більшість популярних приказок.

[12] “Ofer nostras preces in conspectus Altissimi” - молитва до святого Михаїла Архангела, Oratio ad Sanctum Michael, частина ритуалу екзорцизму в римському обряді, авторства, як вважають, папи Лева XIII. У перекладі (моєму) виглядає так: