Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Вежа блазнів

Птах у повітрі, риба у воді...”

* * *

Він потягнув сивка в бік битого шляху, що вів до Одри. Але для певності не йшов дорогою, а тримався лозняку та верб. Дорога ж, на його думку, вказувала напрямок до річкової пристані. І він не помилився.

Іще здалеку він почув збуджені голоси людей на пристані, роздратовані чи то внаслідок сварки, чи то в запалі торгу або комерційних переговорів. Однак легко можна було впізнати мову, якою ці люди розмовляли. А розмовляли вони польською.

Тому ще до того, як Рейневан вийшов із лозняку й побачив із кручі пристань, він уже знав, кому належали як голоси, так і пришвартовані до паль невеликі барки, баркаси і човни. Це були Wasserpolen, “водяні поляки”, одрянські плотарі та рибалки, товариство, організоване радше як клан, ніж як цех; артіль, яку, окрім професії, поєднували мова й міцне почуття національної окремішності. Водяні поляки тримали в руках значну частину шльонського рибальства, їм належала суттєва частка у сплаві лісу і ще суттєвіша - у малому річковому транспорті, й у цьому вони цілком успішно конкурували з Ганзою. Ганза не добиралася Одрою вище Вроцлава, а водяні поляки возили товари аж до Ратибора. Униз же по Одрі вони плавали до Франкфурта, Любуша і Костшина, і навіть, незбагненним чином оминаючи неймовірно суворий франкфуртський закон складування103, - іще далі вниз, аж за устя Варти.

Від пристані відгонило рибою, тванню і смолою.

Рейневан ледве-ледве звів накульгуючого коня по слизькій глині крутого схилу, а тоді наблизився до пристані, зайшовши поміж сараї, куреники й вивішені для просушування сіті. Помостом тупотіли і ляскали босі ноги, тривало розвантаження і завантаження. З однієї барки - вивантажували, на іншу - завантажували. Частину товару, що складався в основному із дублених шкур і бочівок, невідомо чим наповнених, із пристані переносили на вози; за операцією наглядав бородатий купець. На одну із барок заводили бика. Бугай ревів і тупотів так, що здригався весь поміст. Плотарі лаялися по-польськи.

Невдовзі усе вгамувалося. Вози зі шкурами і бочками від’їхали. Бугай робив спроби рогом розвалити тісну загорожу, в якій його замкнули. Водяні поляки, згідно зі своїм звичаєм, почали сварку. Рейневан знав польську достатньо добре, щоби зрозуміти, що це сварка за звичкою, ні про що.

- Чи пливтиме, якщо можна запитати, хтось із вас униз по ріці? До Вроцлава?

Водяні поляки перервали дискусію і подивилися на Рейневана не вельми доброзичливими поглядами. Один сплюнув у воду.

- А якщо й так, - буркнув він, - то що? Вельможний пане шляхтичу?

- Мій кінь закульгав. А мені треба до Вроцлава. Поляк відмахнувся, харкнув, знову сплюнув.

- Ну, - не здавався Рейневан. - То як же воно буде?

- Я не вожу німців.

- Я не німець. Я сілезець.

- Он як?

- Он як.

- Ну, тоді скажи: сочевиця, коло, меле, млин.

- Сочевиця, коло, меле, млин. А ти скажи: стіл з повиламуваними ногами.

- Стіл з пови... мила... вали... Сідай!

Рейневан не змусив повторювати собі двічі, але поляк різко остудив його запал.

Попередня
-= 47 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 1.

Останній коментар

Buriakvova 16.03.2015

Якби пояснення, чи як то правильно назвати, були в кінці сторінки, а не в кінці книги було б набагато кращеи. Так як це електронна книга неймовірно важко шукати кожен раз пояснення в кінці книги, особливо там де багато латини. А взагалі цікаво дізнаватись про нові пригоди героя та його неймовірне везіння.


Додати коментар