Слава ЗСУ!

4

Вона увійшла в той момент, коли Геральт, сидячи голим на маленькій табуретці, ополіскувався із цебра. Він кашлянув і скромно відвернувся.

— Не соромся,— сказала вона, кидаючи оберемок одягу на вішалку.— Я не втрачаю свідомості побачивши голого чоловіка. Трісс Мерігольд, моя подружка, каже, що якщо ти бачила одного, виходить, бачила всіх.

Він підвівся, обернувшись рушником навколо стегон.

— Чарівний рубець,— посміхнулася Йєннефер, побачивши його груди.— Що це було? Потрапив під пилку на лісопилці?

Він не відповів. Чарівниця продовжувала його розглядати, кокетливо нахиливши голову.

— Перший відьмак, якого мені вдалося розглянути зблизька, до того ж зовсім роздягненого. Ого-го!— вона нахилилася, прислухалася.— Як дивно б'ється твоє серце! Дуже повільний ритм. Ти можеш регулювати виділення адреналіну? Ах, вибач, професійна цікавість. Схоже, тебе дратують розмови про властивості твого організму. І ти звик ці властивості називати словами, яких я дуже не люблю, і при цьому впадаєш у патетичний сарказм, якого я не люблю ще більше.

Він не відповідав.

— Ну досить. Моя ванна холоне,— Йєннефер зробила такий рух, немов хотіла скинути халат, але завагалася.— Я буду купатися, ти будеш розповідати. Заощадимо час. Але… Не хочу тебе бентежити, до того ж ми майже незнайомі. Тому, дотримуючись правил пристойності…

— Я відвернуся,— непевно запропонував він.

— Ні. Я повинна бачити очі співрозмовника. У мене є краща ідея.

Він почув, як вона вимовила заклинання, відчув, як затремтів медальйон, і побачив чорний халат, що м'яко падав на підлогу. А потім почув плескіт води.

— Тепер я не бачу твоїх очей, Йєннефер,— сказав він,— шкода.

Невидима чарівниця, фиркнувши, заплескалася в бадді.

— Розповідай.

Геральт припинив боротьбу зі штанами, сів на табурет. Застібаючи пряжки черевиків, викладав пригоду біля ріки, скорочуючи до мінімуму опис боротьби із сомом. Йєннефер не видавалася людиною, що цікавиться рибальством.

Коли він дійшов до того місця, де істота-хмара вибралася із глечика, велика губка, що намилювала невидимість, завмерла.

— Так, так,— почув він.— Цікаво. Джин, замкнений у пляшці.

— Який там джин,— заперечив він.— Якийсь різновид пурпурної імли. Якийсь новий, невідомий її вид…

— Новий і невідомий вид заслуговує того, щоб його якось назвати,— вимовила невидима Йєннефер.— Джин — назва нітрохи не гірша за інші. Продовжуй, будь ласка.

Мило в бадді пінилося, поки він розповідав, вода хлюпалася через край. В один з моментів щось привернуло його увагу, він придивився й помітив контури й форми, виявлені милом, що покривало невидимість. Контури й форми так захопили його, що він онімів.